Частина 3. Неділя. Ключі. Сусідки. «Сущій кашмар» Дудар. Пройоп Челсі у Зеленому Леві. Вокзал.
Глава 2. Доповнення до вже написаного Гріном.
Насправді, в обід неділі, коли ми зайшли до сусідок в гості, я сміявся ще більше ніж в суботу. У нас був такий позитивний настрій, що ми могли сміятися навіть зі слова «Лопата»))) Доповню трішки Гріна.
Сидимо з Мішою, знайомимся, розпитуємо все що тільки можна, Міша включає свої чари і…раптово без пояснень звалює… йому треба було поспати перед Мазохом та пльотками) Приходять Грін, Дудар, Сєрго, починають розпитувати про все по другому колу, дівчата чемно відповідають) І тут, я тебе Грін трішки підправлю, здається твій меморіз на секунду дав сбой, імхо)
Спершу були питання звідки ви, де вчитеся, як давно знаєте один одного, чи винаймаєте квартиру і т.д. Потім пауза, всі дивляться на закипаючу на плитці каструлю з картоплею і тут Тосік видає: «Так шо, скільки ви там за квартиру платите??!!». Це, вроді як, безвинне питання, було сказано таким непередаваємим Дударським тоном, начеб-то він на першій годині розмови вирішив дізнатися яка у дівчат стєпуха, яка з.п. у їхніх батьків, пенсія у дєдушек з бабушкамі, скільки вони тратять на шмотки і т.д.!)))) Це треба було чути, тоді б ви напевне, зрозуміли чому нас зігнуло пополам!!
І ще одне уточнення! Фраза «А, да, п'яний я страшен!», була сказана здається так: «Да я знаю! П’яний я Кошмар, сущій Кошмар!» і з таким пафосом, на який здатен тільки Тоха. На очі навернулися сльози від сміху, а перед очима постав Кошмарний Трєвожний Тосік у суботу на протязі цілого дня!))))
В Зеленому Леві ми таки дійсно розмовляли про секнс життя, але це вже особисте, до оповідання лише у тісному колі) Про Челсі промовчу, Грін все сказав. Про Киянина ти все вірно розповів теж, він просто світився від неперевершеного смаку шпательні і мого поцілунку у лисину. За армян не пам’ятаю, як зайшла мова.
Поїхали на вокзал відправляти Сєрга і Кияна. Заїхали до Юри. З підїзду вискочив п’яний Коллайдер зі своєю Канстанциєю і бажанням викликати весь світ на дуель)))) І вийшов ДоЗер з умаляющім: «Саша, найди Мишаню, я тебя прошу. У него все билеты на поезд, мы уже больше 4-х часов не можем ему дозвониться, он вне зоны. У нас поезд вот-вот». На що я спробував втішити ДоЗера, що Мишко не підведе і все буде гуд, хоча сам задавався питанням куди він щез. Чи хлистали Мішу пльотками в Мазоху і де він був поза роумінгом стільки часу, я думаю Мишко обов’язково розповість тут.
Посадив пацанів на потяг, поїхав додому і ще довго не міг заснути прокручуючи в голові всі моменти цього мегачудового вікенду.
Вже у котрий раз шалене дякую Юрі!!! Одного разу на футболі від одного пацика промайнула фраза: «Ну, Блохіним Юра може і не стане, але президентом Федерації бути зобов’язаний!»). Такого організаторського таланту годі пошукати, а коли до цього ще додається просте людське отримання задоволення від того, що ти доставляєш його іншим і робиш добро – це Юрко!
На закінчення хочу переказати фрагмент тосту, який говорив у бані. Багатьох людей, з якими я провів ці незабутні 2 дні, я бачив лише другий раз у житті, декотрих взагалі вперше. Але вже з посадки у автобус на вокзалі було таке враження, що ми знайомі сто років, настільки комфортно та душевно я відчував себе з нашим колективом. Про надірваний від сміху живіт взагалі нема що говорити)
Разом ми сила! Купон, Схід і Захід разом! До наступних зустрічей, браття!!!

Частина 3. Неділя. Ключі. Сусідки. «Сущій кашмар» Дудар. Пройоп Челсі у Зеленому Леві. Вокзал.
Глава 1. «На, сука, Алкаш!»… Чорний плащ. Паріжський моднік Трєвожний.
В продовження описаного Гріном. Прокидаюся я значить на своєму ліжечку годині так о 12-ій. Такоє собі, в роті пересохло, голова трішечки важкувата – недоспав))) Звоню нашим, вони у Кумпелі смакують Бурштинове. По-швидкому вдягаюся, на вихід… Стоп, а ключі де? В куртці. А куртка де? В Юриній машині. А дружина де? Поїхала по справам за межі Львова, зачинивши мене ззовні! Колапс!!! Дзвонити Юрі і просити привезти ключ? А часом пошле матерними Блохіна і скаже, що я таки не львів’янин, а киянин?))) Він же ще вчора зі всіма намудохався, та і сьогодні має купу всіх на голові… Тому приймаю стратегічне рішення просити need help у Серго, так як в неділю вночі мною була надана йому дружня допомога по доставкє тєла на хазу)) Порозмовляли, Сєрго завірив, що все буде зроблено. Чекаю значить. Хвилини тягнуться довго, перед очима Бурштинове. Дзвонить через деякий час Юра, каже передали з таксистом.
Дзвінок таксиста.
- Вам тут друзі передачу передали, що мені робити?
- Набирайте на домофоні кв.70, заходьте в ліфт, 9-й поверх, наліво, білі загальні двері, наберете мене (сказав я «слегка охрипшим голосом»)
Дзвінок в домофон, таксист у підїзді. Пройшло близько хвилини. Де він???!!! Бурштинове перед моїми очима зараз матеріалізується, як та Галатея) Напевне вагався і думав «Нах мені це потрібно, невідомо шо там за екземпляр з охріпшим басом, і шо там в нього з дружиною…на фіга мені ті гроші і менінгіти, лишу ключі у поштовій скриньці і будь здоров)))». Але сумління перемогло. Я був визволений з під домашнього арешту, отримав 1,25 Львівського від друзів і ми з таксистом поїхали до пацанів на Шолом-Алейхема. По дорозі дуже мило з ним порозмовляли, він сказав, що таксує давно, але таке в нього вперше))) Про слова Юри при передачі пива «На, сука, Алкаш!» таксист дипломатично не згадав, але коли я почув цю сакраментальну фразу від Гріна, довго сміявся)
Захожу я значить у дворік наших пацанів, Мішаня стоїть на балконі 2-го поверху і пояснює мені як зайти до них. Будинок старий, входів декілька, тому одразу не віддуплишся, тим більше збодунца. Міша веде по джіпіесу - прямо, наліво, каліточка, ступєнькі, деревяні двері. Я тільки до дверей і тут з них випархує мілоє созданіє і одразу застрибує назад, закриваючи двері з протяжним криком «Оййй!». Напевне, в той момент їй здалося, що до неї завітав сам граф Дракула. Я був, на відміну від Коллайдера, у чорному не кашеміровому пальто і з досить виразними синцями під очима, які видавали вчорашні алкопригоди)) Після нашого з Мішанею протяжного ржачу, дівчина зрозуміла, що нам можна довіряти і все таки вийшла у двір. Ми познайомилися, запросили в гості, дівчинка виявилася таки не з робкого дєсятка, сказала, що їх четверо і вони подумають!!! Поки я піднімався до пацанів, Мишко, дізнавшись що вона йде в магазин, зробив ход каньом, кинув їй з балкона якуйсь купюру і в своєму стилі безапеляционно заявив: «Нам три Стелли!»))
Заходжу у квартиру і кого ж я бачу? Його!!! Сандей-Тоха Дудар-Трєвожний собствєнной персоной, в целості і сохранності і навіть без слідів своїх вчорашніх акробатичних трюків ! Як він виглядав!!!! Паріжскіє моднікі нервово курять… Футболка Поло, клєтчатие шорти а-ля сімейниє труси, чорні шкарпетки і чорні туфлі)) Одне слово – Красавелла!!! Далі буде.

Частина 2. Субота. Кубок – Львову! Перемога – Динамо! Пачьот – Юрі! Бранєвік – Трєвожному!
Глава 2. Стадіо, Легенда, Сандей Дудар-фєтішист, Джаз-блюз-рок у Культі, Криїівка, Фешн, Сало.
Перший тайм ми з Андрієм Даніком були на Карпатівському секторі. Два фанатських сектора були забиті під зав’язку, ще й по бокам від них було трохи людей. Незважаючи на те, що у 2 таймі з сектору ДК та на відео в неті львівський сектор дивився здорово, мені здається, при такій кількості, ми могли бути ще гучнішими та злаженішими. Дуже багато школьнікафф-студентафф, які або не знають зарядів, або заряджають нєвпопад, немало пяних вдупєль рож, які кричать щось на своєй валнє… та і Гладік міг би набагато активніше заводити у такий день… Але це ІМХО… Вдоволь назаряжавшись, пішли пити пивко у перерві, в черзі за яким старші мужики кляли Мілю, який в матчі за дубль поламав ногу 17-річному львівському респекту (треба буде до-речі свєріть інфу).
На 2-тайм з Баджо пішли у Динамівській сектор, наших знайшли правда хвилин через 20 тільки. В очах багатьох царило униніє через Динамівську гру, вірніше її відсутність… В кінці матчу невідомий Хотабич зачарував верхній лівий кут воріт Максимки, три рази м’яч пролітав буквально у сантиметрах… Дуже здорово заспівали з Карпатівським сектором Руту, кожен перекличкою по стрічці! З сектору виходили через стандартних 20 хвилин, що викликало загальне нерозуміння… Правда таки - «застав наших дурачків Богу молитись, так…»…мєнтів та космонавтів було стільки, ніби до нас приїхали волиняки чи жиди… Довелося чути від декотрих мєнтів: «Нєфік було у неділю в Києві палити, самі винуваті…». Рушили у Легенду – кафешка, де ми частенько з Юрою засідаєм до та після матчу Карпат, якщо звичайно він не в зав’язці)) Столи вже були накриті, все організовано, за що Юрко отримав чергову порцію пачьота у вигляді тостів та подяк! Смачний банош, деруни, біленька і, як вже писалося, Юра кличе всіх на балкон подивитися на це Чудо внизу!)
Спочатку наш Дудар був Лєніном на бронєвікє, всі карпатівські вболівальники внизу сиділи та слухали його роззявивши рота… потім, під кінець, він перевтілився у Сандея Аделаджу та повів свою щойно обернуту у віру паству в напрямку нашого балкону… а згодом він перетворився у такого собі Дударя-фетішиста, об’єктом фетиша якого стали Карпатівські рози… він готовий був знімати їх, як скальпи))… навіть хотів у мене забрати, при чому його не зупиняло навіть те, що я казав, що це подарунок Юрка на ДН… Вообщєм вирішив влаштувати таку собі акцію «Збери 20 Карпатівських роз і буде тобі щастя»)))
Далі частина нас поїхали у Культ на джазово-рокову кавер-програму львівської групи Блюз-Маркет, якою я, напевне, трішки дістав всіх (ну подобаються вони мені!))) Маю надію сподобалося не тільки мені, по крайній мірі ДіДоБа після довгих вмовлянь вдалося витягнути на сцену, щоб станцювати джигу-джагу)) Атмосфера була дуже нєпрінуждьонна, кількість симпатичних дівчат перевищувало мужскоє насєлєніє мінімум втроє, тож тут как тут з’явилися Мішаня та Сєрго. Якби перед Мишком стояло завдання познайомитися зі всіма дєвушками Культу, впевнений, він би з легкістю це зробив) Але в той вечір наш Мамбамен заявив, що твердо вирішив знайти у Львові нєвєсту, одну –єдину та неповторну. Знайомився він правда з нею оригінальним способом. Вийшовши на перекур, підійшов до толпи дєвушек і сказав приблизно наступне (хто зможе краще передати мову оригіналу, поділіться, бо це був черговий перл) «Какие вы все красивые девченки, вот только ты одна некрасивая, но мне такие нравятся))) Так, вообщем вы все свободны, можете идти, а ты (показывая на «некрасивую») останься, будешь моей невестой, я тебя в Киев заберу»…))) И шо вы думаете, все ушли, а девочка осталась и Мишаня начал договариваться с ней о совместном воскресном походе в Мазох)) Після цього ми ще трішки поплигали по столам, записували якійсь телефони, правда на наступний день я ідентифікував тільки один, який був записаний як «Філармонія»))
Потім, через Криївку ми з Сєрго та Мишком відвідали Фешн, де я весь час шукав Мишка, Мишко мене, а Сєрго потягував на барній стійці віскарік… Доставивши Сєрга на хазу, ми перемістились у караоке Фешна. Мишко благородно дозволив мені заспівати мою традиційну Інджой зе Сайленс Депеша і ще якусь хрєнь і ми пішли шукати «на афтапаті чотири сіські в празрачнам платьє» у Сало… Ось там вже розвернувся Мишко… Він настільки всім тлумачив про хаус, прагресів, драм і т.д., що його готові були прям шяс зробити постійним рєзідєнтом Сала… Але ж сили та здоров’я не бескінечні, тому біля 7-ої ранку ми погребли по домівках. Розсвітало, починався день неділі, для мене найсмішніший день вікенду… Про це вже завтра…

Частина 2. Субота. Кубок – Львову! Перемога – Динамо! Пачьот – Юрі! Бранєвік – Трєвожному!
Глава 1. Ранок, вокзал, ей дарогі… Футбол, баня, шашлік-машлік.
Будільнік ат Міши не спрацював. Прокинувся сам, вспотєл, подивився на годинник, хух – 8:15, встигаю. А то мені б наш іграющій трєнєр Юрко напіхав би матєрними не гірше Блохіна) Позвонив будільніку, який тільки прокинувся, вліз у вишиванку (традіционная уніформа на матчі СБУ та Карпати-ДК) і гайда на вокзал. Майже всі на місті. Палкі обнімашки). На вокзалі виявилося, що знаю всіх, крім кого, як ви думаєте? Канєшна напівміфічної істоти по імені Антон з гордим прізвищем Дудар)) Спочатку він не видався мені таким вже Трєвожним, а видався, как би ето помягчє, занадто говірким))), він не міг заспокоїтися ні на хвилину, все говорив і говорив)) Та до бронєвіка ще було далеко))))
Виїхали у Узлісся… Я там був одного разу з Юрком, тож уявляв, що їхати нам приблизно хвилин 40… Як всі вже знають, через післявоєнну дорогу, ми їхали десь 1:15…. Але ж як їхали!!!! Наш кєровєц, напевне, точно подумав, що приїхали хлопці з Криму та привезли ганджібаса, який ми встигли приговорити на вокзалі… Стільки позитиву, приколів та вєсєлья…. Гвоздь програми, хто? Канєшна Дудар!!! Я не знаю як це передати, тим хто цього не чув, не зрозуміти! Починаємо співати Руту і тут на середині пісні з місця де сидить наш Трєвожний (який начеб-то задрімав на 5 хв.) роздається голос маладова Борі Маісєєва: «Чєєсть моя, моя ліш чєсть!!!»…. Я думав, що лусну зі сміху… Це треба було чути!!!
Останні хвилин 10 поїздки, всі думали яку пусту пляшку знайти для Баджо, так як він просив водія зупинитися, показуючи при цьому всі немислимі пози індійських йогів))) Зрозуміло, хто при приїзді вилетів кулею першим з автобуса)
Мені довірили нести Тонівській Хугарден… До бєсєдкі я його благополучно доніс, а ось до офіційної частини ми його не вберегли у цілості. Тоні, прасті, але ж ти сам, напевне, уявляєш очі мужиків, після футболу та бані, які дивляться на ящик цього бельгійського чуда! ))Тим паче, Олег, був не проти)
Після повідомлення про відсутність на матчі допінг-контролера, скуштували трохи живого Палівського, відсьорбнули з Купонівської фляги та побігли розминатися. Незважаючи на мокрий газон та подекуди калюжі, що звичайно відобразилося на технічному арсеналі гравців, УСЕ було по настаящєму! Так шо нефіг гнать, Тоні)))) Була і боротьба, і гра п’яткою, і удар скорпіона Гріном, і автоголи, і гол зльоту Джокєра, і ссадіни на ногах (особливо у Андрюхи Київ, який намагався дістати кожен м’яч), і навіть феєр-плей))! Львів здобув Кубок у безкомпромісній боротьбі!
Дуже шкода було Баджо, після його душещіпатільної розповіді про травмовані коліна і неможливість відповідно активно грати у футбол) Розповідаючи про це він мало не плакав… Це він мало не робив ще не раз, оскільки ми з ним потім неодноразово розмовляли про Борусію)) Таке враження, що при словах Борусія, Клопп і іже з ними він готовий одразу розридатися від умілєнія, щастя та душевних спогадів) ДіДоБо у нас взагалі дуже тонка натура))
Не повезло трохи Джокєру, коли декілька раз він виходив на убойні позиції перед воротами, але в мене саме в ту хвилину вселявся Пєтя Чєх, та розряджав ситуацію))
Далі була баня, душевні розмови за життя у прєдбанніку, обговорення останніх футбольних матчів та талановитих тинейджерів, тут вже все описано до мене. Дівчата тим часом накрили дуже симпатичний стіл і пішло поїхало – тости за Олега-пабєдітєля, Юру-організатора, душевну компанію, Динамо… ну і канєшно, за тих хто не з нами, з різних причин… Особняком, звичайно Тоні… ауу, Тоні, ти мене чуєш, розкажи як ти рятувався від ікоти в суботу по обіді??!!)) Було дуже смачно, хмільно, весело та душевно!
Наприкінець групове фото, на яке пішло, напевне, не менше 20-ти кадрів і погрузка в автобус. Я опинився біля ДоЗера на задньому сидінні і ми всю дорогу вели розмови про футбол, Челсі та доганялися пивком… На певному етапі я, напевне, хильнув лишнього, тому що сплутав Саломона Калу і Нванко Кану))) Хоча яка фіг разніца, обидва чорні, обидва не грають, вірніше один вже не грає, а другому не знаю, що потрібно, щоб він заграв, як від нього очікують… Трєвожний, на диво, особливо не актівнічав… я впевнений, готував рєчь для вечірнього бронєвіка… )))

Частина 1. Пятніца. «Шпательну мені, шпательню!!!»
Почувши від Юрка, що цього року переможцем марафону став Олег і офіційна програма буде у Львові, розумів що чекає дійство. Оскільки Юра, як завжди, береться за організацію, чекай багато активностей, цікавостей і вєсєлья. Кузьмічєй знаю давно, міцно з ними товаришую, з більшістю настіночників бачився лише раз, у квітні 20010 на Трухановому, деяких взагалі бачив вперше. Уявляв, що, як завжди буде весело та душевно, але щоб настільки!!! Перефразовуючи Юрка : «Спочатку Львів, дізнавшись, що кількість москалів перевищує 5% заплакав. Але вже у суботу вдень, коли зрозумів, що кількість позитивних та душевних людей, при наймі у нашій компанії перевищує 95% - одарив всіх теплом. Цю зустріч, як каже Андрій, однозначно потрібно заносити у платинову папку розділу меморіз…. Шкода правда, що в цьому меморіз, через деякі, всім зрозумілі причини, не закарбувались усі перли цього вікенду… Перли , від яких боліли м’язи живота та згинало пополам)))
Для мене все почалося у вечір п’ятниці. Задзвонивши Мишкові, виявилося, що він уже у Львові, але має певні зобов’язання перед Мамбою Тож, довелося почекати годинку-другу у Білому Леві. До речі, всім гостям нашого славного міста сміливо можу рекомендувати цей заклад для: перегляду футболу – прийнятні ціни на пиво та інше розігріваюче, величезна кіл-сть футбольних каналів; для прослуховування по вечорам живої музики (джазово-блюзово-рокова група із Культа теж частенько там зявляється); ну і просто попоїсти, смачна кухня, бестселером якої є мясна пательня – смажена картопля з м’ясом на сковорідці)) Так от, після цих вихідних, обіцяю замовляти її тільки так: «Шпательню мені!!!!» з легкої руки Купона))) А ще Леву потрібно додати до їх книжкових полиць трьохтомнік Войни і Міра…. Так як Купоніще ніяк не міг зрозуміти – Алєксєй Толстой, книгу якого підчитувала Варвара, попиваючи чайок, ким приходиться Льву Ніколаєвічу, дєдушкой чи внуком)))
Міцним зусиллям силі волі ми з Мишком подавили наші душевні пориви до походу у Фешнклаб. І як виявилося, для львівської футбольної команди це було во благо. Справа в тому, що наш переможець марафону Олег благополучно прозасідав там до 7 ранку суботи… отмазка в нього желєзна – якщо Сєрьогє Реброву можна, то чому мені нє)) Хоча на грі Олега це мало відобразилося, бувалий парєнь)) А от, якщо би мі енд Мишко зустрілись з ним там о 2- ночі, боюсь, що у суботу в команді кузьмічєй був би 1 труп, у Львова – цілих 2, про Рєброва мовчу, не до кінця знаю його можливостей))
Тож, ми з Мишком, у нього на хазі, розпили бутилєц бургундського, душевно потринділи і ближче до третьої я поїхав домів, нагадуючи раз надцять Мішані, що він повинен виконати роль будільніка і розбудити мене о 8-ій ранку длінними та протяжними)