Частина 3. Неділя. Ключі. Сусідки. «Сущій кашмар» Дудар. Пройоп Челсі у Зеленому Леві. Вокзал.
Глава 1. «На, сука, Алкаш!»… Чорний плащ. Паріжський моднік Трєвожний.
В продовження описаного Гріном. Прокидаюся я значить на своєму ліжечку годині так о 12-ій. Такоє собі, в роті пересохло, голова трішечки важкувата – недоспав))) Звоню нашим, вони у Кумпелі смакують Бурштинове. По-швидкому вдягаюся, на вихід… Стоп, а ключі де? В куртці. А куртка де? В Юриній машині. А дружина де? Поїхала по справам за межі Львова, зачинивши мене ззовні! Колапс!!! Дзвонити Юрі і просити привезти ключ? А часом пошле матерними Блохіна і скаже, що я таки не львів’янин, а киянин?))) Він же ще вчора зі всіма намудохався, та і сьогодні має купу всіх на голові… Тому приймаю стратегічне рішення просити need help у Серго, так як в неділю вночі мною була надана йому дружня допомога по доставкє тєла на хазу)) Порозмовляли, Сєрго завірив, що все буде зроблено. Чекаю значить. Хвилини тягнуться довго, перед очима Бурштинове. Дзвонить через деякий час Юра, каже передали з таксистом.
Дзвінок таксиста.
- Вам тут друзі передачу передали, що мені робити?
- Набирайте на домофоні кв.70, заходьте в ліфт, 9-й поверх, наліво, білі загальні двері, наберете мене (сказав я «слегка охрипшим голосом»)
Дзвінок в домофон, таксист у підїзді. Пройшло близько хвилини. Де він???!!! Бурштинове перед моїми очима зараз матеріалізується, як та Галатея) Напевне вагався і думав «Нах мені це потрібно, невідомо шо там за екземпляр з охріпшим басом, і шо там в нього з дружиною…на фіга мені ті гроші і менінгіти, лишу ключі у поштовій скриньці і будь здоров)))». Але сумління перемогло. Я був визволений з під домашнього арешту, отримав 1,25 Львівського від друзів і ми з таксистом поїхали до пацанів на Шолом-Алейхема. По дорозі дуже мило з ним порозмовляли, він сказав, що таксує давно, але таке в нього вперше))) Про слова Юри при передачі пива «На, сука, Алкаш!» таксист дипломатично не згадав, але коли я почув цю сакраментальну фразу від Гріна, довго сміявся)
Захожу я значить у дворік наших пацанів, Мішаня стоїть на балконі 2-го поверху і пояснює мені як зайти до них. Будинок старий, входів декілька, тому одразу не віддуплишся, тим більше збодунца. Міша веде по джіпіесу - прямо, наліво, каліточка, ступєнькі, деревяні двері. Я тільки до дверей і тут з них випархує мілоє созданіє і одразу застрибує назад, закриваючи двері з протяжним криком «Оййй!». Напевне, в той момент їй здалося, що до неї завітав сам граф Дракула. Я був, на відміну від Коллайдера, у чорному не кашеміровому пальто і з досить виразними синцями під очима, які видавали вчорашні алкопригоди)) Після нашого з Мішанею протяжного ржачу, дівчина зрозуміла, що нам можна довіряти і все таки вийшла у двір. Ми познайомилися, запросили в гості, дівчинка виявилася таки не з робкого дєсятка, сказала, що їх четверо і вони подумають!!! Поки я піднімався до пацанів, Мишко, дізнавшись що вона йде в магазин, зробив ход каньом, кинув їй з балкона якуйсь купюру і в своєму стилі безапеляционно заявив: «Нам три Стелли!»))
Заходжу у квартиру і кого ж я бачу? Його!!! Сандей-Тоха Дудар-Трєвожний собствєнной персоной, в целості і сохранності і навіть без слідів своїх вчорашніх акробатичних трюків ! Як він виглядав!!!! Паріжскіє моднікі нервово курять… Футболка Поло, клєтчатие шорти а-ля сімейниє труси, чорні шкарпетки і чорні туфлі)) Одне слово – Красавелла!!! Далі буде.