Частина 2. Субота. Кубок – Львову! Перемога – Динамо! Пачьот – Юрі! Бранєвік – Трєвожному!
Глава 2. Стадіо, Легенда, Сандей Дудар-фєтішист, Джаз-блюз-рок у Культі, Криїівка, Фешн, Сало.
Перший тайм ми з Андрієм Даніком були на Карпатівському секторі. Два фанатських сектора були забиті під зав’язку, ще й по бокам від них було трохи людей. Незважаючи на те, що у 2 таймі з сектору ДК та на відео в неті львівський сектор дивився здорово, мені здається, при такій кількості, ми могли бути ще гучнішими та злаженішими. Дуже багато школьнікафф-студентафф, які або не знають зарядів, або заряджають нєвпопад, немало пяних вдупєль рож, які кричать щось на своєй валнє… та і Гладік міг би набагато активніше заводити у такий день… Але це ІМХО… Вдоволь назаряжавшись, пішли пити пивко у перерві, в черзі за яким старші мужики кляли Мілю, який в матчі за дубль поламав ногу 17-річному львівському респекту (треба буде до-речі свєріть інфу).
На 2-тайм з Баджо пішли у Динамівській сектор, наших знайшли правда хвилин через 20 тільки. В очах багатьох царило униніє через Динамівську гру, вірніше її відсутність… В кінці матчу невідомий Хотабич зачарував верхній лівий кут воріт Максимки, три рази м’яч пролітав буквально у сантиметрах… Дуже здорово заспівали з Карпатівським сектором Руту, кожен перекличкою по стрічці! З сектору виходили через стандартних 20 хвилин, що викликало загальне нерозуміння… Правда таки - «застав наших дурачків Богу молитись, так…»…мєнтів та космонавтів було стільки, ніби до нас приїхали волиняки чи жиди… Довелося чути від декотрих мєнтів: «Нєфік було у неділю в Києві палити, самі винуваті…». Рушили у Легенду – кафешка, де ми частенько з Юрою засідаєм до та після матчу Карпат, якщо звичайно він не в зав’язці)) Столи вже були накриті, все організовано, за що Юрко отримав чергову порцію пачьота у вигляді тостів та подяк! Смачний банош, деруни, біленька і, як вже писалося, Юра кличе всіх на балкон подивитися на це Чудо внизу!)
Спочатку наш Дудар був Лєніном на бронєвікє, всі карпатівські вболівальники внизу сиділи та слухали його роззявивши рота… потім, під кінець, він перевтілився у Сандея Аделаджу та повів свою щойно обернуту у віру паству в напрямку нашого балкону… а згодом він перетворився у такого собі Дударя-фетішиста, об’єктом фетиша якого стали Карпатівські рози… він готовий був знімати їх, як скальпи))… навіть хотів у мене забрати, при чому його не зупиняло навіть те, що я казав, що це подарунок Юрка на ДН… Вообщєм вирішив влаштувати таку собі акцію «Збери 20 Карпатівських роз і буде тобі щастя»)))
Далі частина нас поїхали у Культ на джазово-рокову кавер-програму львівської групи Блюз-Маркет, якою я, напевне, трішки дістав всіх (ну подобаються вони мені!))) Маю надію сподобалося не тільки мені, по крайній мірі ДіДоБа після довгих вмовлянь вдалося витягнути на сцену, щоб станцювати джигу-джагу)) Атмосфера була дуже нєпрінуждьонна, кількість симпатичних дівчат перевищувало мужскоє насєлєніє мінімум втроє, тож тут как тут з’явилися Мішаня та Сєрго. Якби перед Мишком стояло завдання познайомитися зі всіма дєвушками Культу, впевнений, він би з легкістю це зробив) Але в той вечір наш Мамбамен заявив, що твердо вирішив знайти у Львові нєвєсту, одну –єдину та неповторну. Знайомився він правда з нею оригінальним способом. Вийшовши на перекур, підійшов до толпи дєвушек і сказав приблизно наступне (хто зможе краще передати мову оригіналу, поділіться, бо це був черговий перл) «Какие вы все красивые девченки, вот только ты одна некрасивая, но мне такие нравятся))) Так, вообщем вы все свободны, можете идти, а ты (показывая на «некрасивую») останься, будешь моей невестой, я тебя в Киев заберу»…))) И шо вы думаете, все ушли, а девочка осталась и Мишаня начал договариваться с ней о совместном воскресном походе в Мазох)) Після цього ми ще трішки поплигали по столам, записували якійсь телефони, правда на наступний день я ідентифікував тільки один, який був записаний як «Філармонія»))
Потім, через Криївку ми з Сєрго та Мишком відвідали Фешн, де я весь час шукав Мишка, Мишко мене, а Сєрго потягував на барній стійці віскарік… Доставивши Сєрга на хазу, ми перемістились у караоке Фешна. Мишко благородно дозволив мені заспівати мою традиційну Інджой зе Сайленс Депеша і ще якусь хрєнь і ми пішли шукати «на афтапаті чотири сіські в празрачнам платьє» у Сало… Ось там вже розвернувся Мишко… Він настільки всім тлумачив про хаус, прагресів, драм і т.д., що його готові були прям шяс зробити постійним рєзідєнтом Сала… Але ж сили та здоров’я не бескінечні, тому біля 7-ої ранку ми погребли по домівках. Розсвітало, починався день неділі, для мене найсмішніший день вікенду… Про це вже завтра…