Частина 1. Пятніца. «Шпательну мені, шпательню!!!»
Почувши від Юрка, що цього року переможцем марафону став Олег і офіційна програма буде у Львові, розумів що чекає дійство. Оскільки Юра, як завжди, береться за організацію, чекай багато активностей, цікавостей і вєсєлья. Кузьмічєй знаю давно, міцно з ними товаришую, з більшістю настіночників бачився лише раз, у квітні 20010 на Трухановому, деяких взагалі бачив вперше. Уявляв, що, як завжди буде весело та душевно, але щоб настільки!!! Перефразовуючи Юрка : «Спочатку Львів, дізнавшись, що кількість москалів перевищує 5% заплакав. Але вже у суботу вдень, коли зрозумів, що кількість позитивних та душевних людей, при наймі у нашій компанії перевищує 95% - одарив всіх теплом. Цю зустріч, як каже Андрій, однозначно потрібно заносити у платинову папку розділу меморіз…. Шкода правда, що в цьому меморіз, через деякі, всім зрозумілі причини, не закарбувались усі перли цього вікенду… Перли , від яких боліли м’язи живота та згинало пополам)))
Для мене все почалося у вечір п’ятниці. Задзвонивши Мишкові, виявилося, що він уже у Львові, але має певні зобов’язання перед Мамбою Тож, довелося почекати годинку-другу у Білому Леві. До речі, всім гостям нашого славного міста сміливо можу рекомендувати цей заклад для: перегляду футболу – прийнятні ціни на пиво та інше розігріваюче, величезна кіл-сть футбольних каналів; для прослуховування по вечорам живої музики (джазово-блюзово-рокова група із Культа теж частенько там зявляється); ну і просто попоїсти, смачна кухня, бестселером якої є мясна пательня – смажена картопля з м’ясом на сковорідці)) Так от, після цих вихідних, обіцяю замовляти її тільки так: «Шпательню мені!!!!» з легкої руки Купона))) А ще Леву потрібно додати до їх книжкових полиць трьохтомнік Войни і Міра…. Так як Купоніще ніяк не міг зрозуміти – Алєксєй Толстой, книгу якого підчитувала Варвара, попиваючи чайок, ким приходиться Льву Ніколаєвічу, дєдушкой чи внуком)))
Міцним зусиллям силі волі ми з Мишком подавили наші душевні пориви до походу у Фешнклаб. І як виявилося, для львівської футбольної команди це було во благо. Справа в тому, що наш переможець марафону Олег благополучно прозасідав там до 7 ранку суботи… отмазка в нього желєзна – якщо Сєрьогє Реброву можна, то чому мені нє)) Хоча на грі Олега це мало відобразилося, бувалий парєнь)) А от, якщо би мі енд Мишко зустрілись з ним там о 2- ночі, боюсь, що у суботу в команді кузьмічєй був би 1 труп, у Львова – цілих 2, про Рєброва мовчу, не до кінця знаю його можливостей))
Тож, ми з Мишком, у нього на хазі, розпили бутилєц бургундського, душевно потринділи і ближче до третьої я поїхав домів, нагадуючи раз надцять Мішані, що він повинен виконати роль будільніка і розбудити мене о 8-ій ранку длінними та протяжними)