Смертельна друга хвиля
Друга хвиля пандемії 1918 року була набагато смертоноснішою за першу. Перша хвиля нагадувала типові епідемії грипу: найбільше наражались на небезпеку хворі та літні люди, тоді як молодші, здоровіші, легко одужували. До серпня, коли у Франції, Сьєрра-Леоне та Сполучених Штатах почалася друга хвиля, вірус мутував у набагато летальнішу форму. У жовтні 1918 року було найбільше смертей за час усієї пандемії.
Цю підвищену тяжкість перебігу хвороби пов'язують з обставинами Першої світової війни[86]. У мирному житті природний добір сприяє поширенню легкого штаму. Той, хто захворів на важку форму, залишається вдома, а той, хто захворів на легшу форму, продовжує своє життя, поширюючи переважно легкий штам. У траншеях природний добір працював навпаки. Солдати з легким штамом залишалися на позиції, а тяжкохворих відправляли переповненими поїздами до переповнених польових шпиталів, поширюючи смертельний вірус. Почалася друга хвиля, і грип швидко знову поширився по всьому світі. Отже, під час сучасних пандемій чиновники охорони здоров'я звертають увагу, коли вірус потрапляє до місць громадських заворушень (шукаючи смертоносніші штами вірусу)[87].
Той факт, що більшість тих, хто одужав під час першої хвилі, набула імунітету, показав, що це, напевне, той самий штам грипу. Найкраще це проілюстрував Копенгаген, де була смертність лише 0,29 % (0,02 % під час першої хвилі та 0,27 % — другої) завдяки тому, що там пережили менш летальну першу хвилю[88]. Для решти населення друга хвиля була набагато смертоноснішою; до найуразливіших належали, зокрема, солдати в окопах, які були молодими і в гарній фізичній формі (с)