Відкрийте в додатку або онлайн
Українська війна, 5 травня 2023 р
САРКАСТОЗАВР
5 ТРАВНЯ
ПОДІЛИТИСЯ
Привіт всім!
Щоб завершити мій «огляд минулого тижня», розпочатий учора…
РАКЕТНА ВІЙНА
Пізно ввечері 3 травня росіяни випустили потік із 26 ракет Шахед-131/136 у напрямку Дніпра та Запоріжжя: БГУ заявило про 21 збитий. Відомо, що троє налетіли на склад ПМЗ у Кіровограді та підпалили його.
Пізно ввечері 4 травня росіяни випустили в Україну потік із 24 ракет Шахед-131/136: 12 із них пішли на Одеський напрямок, де два-три влучили у цивільні будівлі. Українці заявили про 18 збитих (плюс один з БПЛА, який стежив за роботою Шахедів).
За даними українського військового журналу Defense Express, приблизно в той же час ВКС задіяли один зі своїх МіГ-31К для нанесення ще одного удару по «Кінжалю»: Міноборони в Києві заявило, що тоді українська ППО збила гіперзвуковий Х-47М2. Можливо, журналісти Defense Express не на 100% впевнені, що на фотографіях уламків (які впали на футбольному стадіоні) насправді зображено Х-47: це міг бути Х-22 або Іскандер, але на уламках видно сліди перехоплення.
Гадаю, нам доведеться почекати і подивитися, що в такому випадку вийде… «але»: якщо це правда, БП збило «Кінжал» або Х-22…. ну, це означає, що тепер Україна здатна збивати й інші російські балістичні ракети, в тому числі й ті, що мають ядерну зброю. А це, у свою чергу, означає: НАТО також може це зробити...
(До речі, ще один цікавий момент у тому ж випадку – це про нестандартний Х-101, збитий над Україною наприкінці квітня: для таких ботанів, як я, це, звичайно, те, що варто «зберегти для протоколу»).
Минулої ночі росіяни запустили два Shahed-131/136 з південного сходу: обидва були збиті ПСУ.
Запуск Шахеда вночі. Примітно, що LPGM піднімається в повітря за допомогою так званих прискорювачів: вони горять приблизно 1,5 секунди, розганяючи його до крейсерської швидкості, а потім відкидають.
Тим часом Україна продовжила свою кампанію проти російських складів ГСМ та боєприпасів в Україні та навколо неї. Вранці 3 травня (той самий день, як росіяни стверджують, що два українських БПЛА досягли Московської області, один з яких мав бути збитий прямо над Кремлем), принаймні один український БПЛА влучив у склад ВМП поблизу Керченського мосту. Приблизно через 1-2 години РСЗВ M142 HIMARS або M270 ЗСУ влучили в склад боєприпасів приблизно за 25 км на південний схід від Донецька. Крім того, російські ППО збили щонайменше два БПЛА, які наближалися до району Феодосії в окупованому Криму. Пізніше того ж дня чотири БПЛА (російські ЗМІ) вдарили по Ільському НПЗ у Краснодарському краї. Вранці 4 квітня в районі Воронежа був завданий ще один удар БПЛА, але цього разу російська ППО була успішною.
Якщо мій підрахунок не помиляється… це приблизно чотири чи п’ять нафтопереробних заводів, два паливні поїзди, три склади ПОЛ тощо за приблизно 5-6 днів – і це в «гарному» півколі з північного сходу від України, на південний схід і південь (включно з окупованим Кримським півостровом). Це звучить як «формування поля бою». Це «військовий жаргон» для знищення ворожих складів постачання, командних вузлів і подібних об’єктів стратегічного та оперативного рівня важливості перед власним наступом…
Нарешті, у незв’язаному інциденті вчора українська протиповітряна оборона мала збити БПЛА TB.2 Bayraktar, який вийшов з-під контролю під час прольоту над Києвом.
Останні моменти того невдалого Байрактару, збитого над Києвом…
БИТВА НА ДОНБАСІ
Тим часом на землі...
Сіверськ… росіяни (і шанувальники пудингу за кордоном) з гордістю заявляють про додаткові наступи в районі Білогорівки. Уявіть собі: 2 травня вони відшліфували ще 200 метрів, щоб дійти до (цитую) «південно-східної околиці Західної фільтрувальної станції». Гадаю, це увійде в історію як ще одна героїчна перемога ВСРФ... Згадки про це припинилися, як тільки з'явилися повідомлення про українську контратаку, яка могла зібрати близько 100 російських полонених...
Бахмут…. Наближається 9 травня, і, як виглядає зараз, Pudding & Co. не збираються святкувати захоплення на Бахмуті 9 травня цього року. Можливо, деякий час здавалося, що вони можуть це зробити….але по-перше…
З пам’яті, останнє, що я повідомляв, – це ситуація 24-27 квітня, коли росіяни продовжували наступ в районі Гаражів: вони піддавалися неодноразовим ударам ТОС-1 (до речі, російська компанія-виробник ТОС-1). -rounds стверджує, що йому вдалося збільшити дальність дії до 10 000 метрів замість початкових 5000-6000 метрів).
Додаткові удари ТОС-1 (наприклад, по території дитячої лікарні) не лише завдали значних втрат 93-му мехоб’єднанню (можливо, й Грузинському легіону), а й дали змогу росіянам витіснити українців з цього складу та повернути їх назад. до вул.Визволителів Донбасу. Крім того, росіяни взяли комплекс Бахмутського медичного коледжу – і це швидше, ніж очікувалося. На південь від неї вийшли на вулицю Чайковського (продовження дороги 0504). Тоді, 30 квітня, росіяни стверджували, що захопили пошту та Олімпійську школу, а також атакували Індустріальний коледж… Мало того, що деякі «онлайн-монітори» миттєво перейшли в «режим паніки», оголосили, що Україна втратила не тільки 0506 через Громове, а й 0504 через Іваніське, а потім почали підривати власні позиції…
Два кадри з двох різних відео показують російські удари ТОС-1 по Бахмуту: один оприлюднений приблизно 27 квітня, інший 2 або 3 травня.
Однак... Справа не тільки в тому, що 3-й штурмовий і 24-й мех тим часом розгромили російський наступ на 0506: виявилося, що деякі з цих російських наступів стали можливими завдяки ротації ЗСУ в Бахмут і з нього. І через додаткові «контрольовані знесення», про які повідомлялося раніше (див. Українці дозволили росіянам зайняти якісь будівлі, а потім підірвати їх). Здається, 93-й був виведений – після чотирьох місяців бойових дій у місті: мабуть, його замінив 77-й повітряно-десантний. Останньому знадобилося кілька днів, щоб «акліматизуватися», але потім – разом із 3-м штурмовим – здійснив ряд контратак по всій лінії фронту всередині руїн міста, відновлюючи – в середньому – близько 200-300 метрів. З того, що зараз можна сказати, вона закріпила 18-й мікрорайон і відкинула росіян на вулицю Лариси Шепітько. Можна стверджувати, що українці могли не зберегти всі свої здобутки, але вони зібрали десятки військовополонених і настільки розлютили Пригожина, що почав публікувати такі відео (у яких він оголошує про виведення ПВК Вагнера, якщо вони не не вистачає боєприпасів) у соціальних мережах. Отже, виявляється, ПВК «Вагнера» все-таки є в місті (і, до речі, генерал Михайло Мізінцев, «Маріупольський м’ясник», якого Пудинг звільнив після «передової перевірки» останнього в середині квітня, схоже, тепер служить « Заступник командира ПВК Вагнера).
Очевидно, це може бути правдою, може бути черговою хитрістю, і справді справжня причина страждань Пригожина — невдача його власних військ і пошук будь-якого цапа відпущення, який він знайде. Наприклад, тому що ходять чутки про дуже успішну українську контратаку в районі Ягідного (яка мала забрати чимало російських полонених) – і тому що в Росії ті, хто має владу чи вплив, «просто не можуть помилятися». (як і скрізь, звісно) – а потім настільки, що навіть депутати Думи, здається, починають запитувати, навіщо штурмувати «Артемівськ» (російська назва Бахмута) вже дев’ять місяців і витрачати стільки військ, щоб місце, яке (цитата) «не має стратегічного значення»….
Не знайшли жодної російської заяви щодо будь-якого додаткового просування до західного Бахмута приблизно за 4-5 днів, тоді як звіти про вчорашні бої (всі з українських джерел) вказують на важкі бої на північ від Громового, на північний схід від дитячої лікарні, на захід від Бахмутського медичного коледжу (справді, дехто каже, «українці штовхаються в напрямку залізничного вокзалу») та по вулиці Чайковського.
«Помилка» (Генштаб-У, як дехто каже) – чи ні: Бахмут тримається.
Авдіївка…гарнізон – який нині складається з 53-ї та 110-ї мех, а також 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ – добре тримається. Після останнього раунду російських авіаударів і наземних ударів, ще 24-25 квітня, росіяни стверджували, що захопили «останні окопи Кам’янки» (30 квітня), але, AFAIK, українці все ще знаходяться всередині західної сторони цього село. Відтоді там «надзвичайно тихо»: останні кілька днів російські соцмережі повідомляли про українську контратаку, яка мала розграбувати село Спартак, нібито оточивши при цьому чималу групу російських військ… На цьому, наскільки я можу сказати, все закінчилося: офіційний Київ не підтвердив і не спростував. Крім того, жодних доказів будь-яких таких тверджень не було доступно, і тому я маю великі сумніви щодо таких повідомлень.
Однак я вважаю, що слід мати на увазі кілька речей. Наприклад: дехто висловив сумнів щодо того, що українці залишають свої чудові укріплення в Авідіївці, щоб викрити себе під час штурму такого добре укріпленого місця, як Спартак (один із найкраще укріплених районів на старій «лінії контролю», «заморожена» лінія фронту у 2014-2016 роках). Проте… це було тоді, коли його ще утримували сепаратисти: тим часом вони зазнали колосальних втрат. Можливо, про це майже ніхто не говорить, але – як уже відомо читачам «Війни в Україні», том 2 – сепаратисти втратили понад 2000 вже станом на початок березня минулого року. Це було в перший тиждень повторного вторгнення, коли вони атакували українські позиції вздовж ЛПЦ, задовго до того, як вони ще більше постраждали, намагаючись дістатися до Сєвєродонецька через Рубіже, не кажучи вже про наступні бої за Попасну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ і в іншому місці. Як не дивно, ще в жовтні минулого року Герасимов почав поповнювати свої підрозділи російськими мобіками.
Справа в тому, чи вони знають цю територію так добре, як її знали всі вбиті тим часом сепаратисти, і/або чи мобіки так само прагнуть воювати за неї, як сепаратисти... Я сумніваюся, що навіть небо знає.
Су-25 ВКС летить низько над північним Донецьком у напрямку Авдіївки 24-25 квітня.
На південь від Авдіївки… передусім за Невельське минулого тижня було багато боїв. Приблизно з 25-27 квітня ЗСУ відбили кілька російських штурмів, підбивши при цьому низку танків і БМП. Очевидно, ідея обійти українські позиції в західному Первомайському та в Нетайловому не зовсім спрацювала.
Мар’їнка… це як Бахмут: росіяни таки просунулися до північних руїн села, але, по суті, 35-та бригада морської піхоти ЗСУ їх досі стримує.
Вугледар… там щось відбувається, але ніхто чітко не каже що. Звісно, те, що росіяни повідомляють останні кілька днів, свідчить про те, що їхні війська були відкинуті на свої позиції приблизно з 24 січня. І начебто йдуть запеклі бої, інакше б ВКС щодня не бомбили район з УМПК і МПК. Більше того, вибачте, я не знаю.
Херсон/Дніпро...як повідомлялося раніше, ЗСУ форсували Дніпро та звільнили острів Дачі на південному березі, змусивши вцілілих росіян відступити через річку Конка в район Олешок. Це було приблизно 23 квітня. Через один-два дні українці звільнили й острів Черкеський. Врешті-решт це спонукало ВКС на місце події, яке завдало жорстоких авіаударів по нових українських позиціях на обох островах – таким чином надаючи «хороший» доказ того, чого очікувати в разі будь-якого контрнаступу ЗСУ та успішного прориву російських лінії фронту. Іноді останні два дні ВКС також стріляли з УМПК чи УМПК по Бериславу.
За останній тиждень російські бомби та артилерійські обстріли вбили 23 і поранили 46 мирних жителів також у Херсоні (місто): стільки про «Херсон назавжди Росія»... 3 травня місцева влада ввела комендантську годину з 5 по 8 травня. Заявлена причина – щось на зразок «переслідування російських шпигунів».
Зараз ви безкоштовний підписник на Sarkastosaurus. Щоб отримати повний досвід, оновіть підписку.
Оновлення до платного
ЛЮБЛЮ
КОМЕНТАР
ПЕРЕКЛАД
© 2023 Том Купер
Відписатися
Почніть писати
+1