Мені запропонували релокацію підприємства в одну з європейських країн, «прописка», сертифікація, включення в стандарт, плюс семизначна сума інвестування у валюті.
Європа готується, прямим текстом кажуть про стратегічний актив, який хочуть мати на своїй території для потреб країни, в першу чергу. А також для поставок на європейський ринок і, звісно, в країни Азії та Африку, де попит на засоби тактичної медицини ось-ось злетить, і злетить шалено.
SICH-Tourniquet давно вивчили, знають особливості, переваги. Ще перед новим роком завітали на підприємство, побачили як налаштовані процеси, контроль якості тощо.
Якщо уявити, що я приймаю пропозицію, орієнтовно через рік в Україні буде імпортний SICH-Tourniquet з лейбою “made in EU” і по зовсім іншій ціні.
Ділюся з вами, бо хворів, трохи випав, а тепер не знаю як реагувати на ще одні новини. Треба почути вашу думку.
Отже, передивився повне відео із панельної дискусії, що відбулася під час відкриття виставки “Ху#%*@ових турнікетів”, де депутатка Інна Совсун заявила, що всі притомні українські благодійні фонди купують CAT-Tourniquet, ну і десь там, іноді SICH-Tourniquet.
Благодійний Фонд Сергія Притули / Serhiy Prytula Charity Foundation, Leleka Foundation / БФ Лелека-Україна, можливо хтось із нас і знепритомнів, нехай це буду я.
SICH-Tourniquet за всю конференцію певні особи згадували здебільшого в контексті проблем, які створюють українські виробники.
Це боляче, але… не звикати.
Так склалося історично, що ми, українці, схильні недооцінювати своє, своїх і свій потенціал. Я багато років працюю, щоб змінити цей стереотип принаймні у своїй сфері. Але, мабуть, замало.
10 років створення продукту й виробництва з нуля, розвитку, подолання численних труднощів повʼязаних не лише з війною.
І ось ще один виклик.
З ініціативи вищезгаданої Інни Совсун депутати голосують норму закону, якою зобов’язують МОУ допускати до постачання в ЗСУ ЛИШЕ закордонні кровоспинні турнікети, які є в переліку комітету TCCC (що, до речі, не є обов’язковою нормою в більшості цивілізованих розвинутих країн світу).
І наразі тиснуть на міністра оборони, щоб підписав відповідний наказ.
Розумію наміри, як і те, що якість виробу для порятунку життя військових – це найважливіше. А життя – найдорожче.
Проте це також значить, що мене, українського виробника SICH-Tourniquet, відтепер винесли за дужки і надалі не допустять до забезпечення потреб українського війська.
Як вихід із ситуації мені пропонують: потрапляйте до списку рекомендованих комітетом TCCC турнікетів, і працюйте, хто заважає?
Я знайомий з очільником комітету TCCC, він взяв партію SICH-Tourniquet на певні тести. Ми передали зразки на виставці у США ще півтора року тому. Це саме ті тести, про які також згадує депутатка Інна Совсун і на які згодом добрали й інші зразки українських турнікетів.
Тести давно проведені з прекрасним результатом для SICH-Tourniquet, я маю протоколи. Проводилися тести на малій вибірці людей і, до речі, із застосуванням датчика Presure Sensor 400. Виробник якого мені особисто відповів на запит, що пристрій не може бути застосований для офіційних наукових досліджень і це обмеження, на жаль, не дозволить пройти валідацію результатів у науковій спільноті та опублікувати їх в наукових журналах. Розраховувати, що ці тести стануть причиною включення SICH-Tourniquet в перелік TCCC – наївно.
Це приватна ініціатива певних фахівців, – that’s all.
І, до речі, Інна Совсун ніяким чином не дотична до потрапляння SICH-Tourniquet в перелік турнікетів, що тестувалися.
Оскільки декларовані наміри Інни Совсун – порятунок життя наших воїнів, я автоматично розумію, що SICH-Tourniquet занесено у список таких, які не рятують життя воїнів, та законом обмежили нас в можливостях. Ок.
Працюватимемо на закордон, або закордоном.
Наразі працюємо з ФРН. Вони, і не лише вони, а й інші країни світу визнали нашу якість та відчули наші потужності.
Сотні тисяч SICH-Tourniquet системно закуповує німецький уряд за гроші німецьких платників податків, щоб передавати їх у якості матеріально-технічної допомоги в ЗСУ.
Ми – офіційний постачальник, з яким системно працює Бундес (Німеччина).
Підсумовуючи.
Моє особисте переконання – жоден український кровоспинний турнікет, вироблений в Україні, не буде рекомендований TCCC ні в найближчій, ні в середньостроковій перспективі. Бо у Комітету TCCC є чіткий, вичерпний перелік пунктів, яким має відповідати кровоспинний турнікет, щоб бути допущеним до розгляду і потенційно затвердженим у перелік. Якість спрацювання чи швидкість накладання – це лише одні з БАГАТЬОХ інших пунктів. А сам комітет офіційно збирався останній раз у 2020 році (якщо вірити протоколам на їхньому сайті).
До прикладу, важливо, щоб виріб був у базі GSA (Генеральна служба постачання США – федеральне агентство, яке відповідає за управління комерційними продуктами та послугами для уряду США). Щоб туди потрапити, потрібно бути на ринку США. А щоб бути на ринку, потрібна сертифікація FDA, і так далі.
У мене не було часу займатися виходом на ринок США. Я працював для України і всі сили, особливо останні три роки, направляю лише сюди.
Але згодом я звісно зроблю все, пройду крок за кроком, щоб SICH-Tourniquet потрапив до переліку рекомендованих комітетом TCCC.
Проте, це не станеться завтра, мʼяко кажучи.
Ще вважаю за потрібне озвучити: впродовж 3-х років широкомасштабної війни держава досі не дала бронь на жодного співробітника моєї компанії.
А тепер запитання в студію: що окрім особистих почуттів до країни і патріотизму мене має тут тримати?
Проблисками притомності для таких, як я, підприємців час від часу говорить Дмитро Наталуха, і дає надію, проте, він як останній з могікан.