Адвокат українців для Telex: угорські органи влади відвезли українських інкасаторів у кайданках і в перевернутих балаклавах
У тому грошовому вантажі, який у п’ятницю вилучив Центр боротьби з тероризмом, не було нічого незвичайного, — сказала Telex доктор Лацо Адрієнн, партнерка адвокатської фірми dr. Horváth Lóránt Ügyvédi Iroda, яка представляє інтереси інкасаторів, що згодом були вислані з країни.
Адвокатка розповіла, що їм вдалося поговорити телефоном із керівником групи інкасаторів. Українські громадяни, до речі, всі є працівниками українського банку, який мав прийняти цей вантаж. Офіційними документами вони можуть підтвердити, що йшлося про цілком звичайне перевезення між Raiffeisen і одним із українських державних банків — Ощадбанком, яке з початку війни вже неодноразово відбувалося. Такі перевезення зазвичай здійснюють літаком, але після початку війни транспортування відбувається автомобільними дорогами. Це є загальною домовленістю між Raiffeisen і українським банком. І за сумою цей вантаж також не був нічим винятковим — навпаки, порівняно з іншими це була навіть менша сума. Маршрут теж не відрізнявся від звичного: із Відня вони в’їхали до Угорщини через прикордонний перехід Гедьєшгалом, а далі по кільцевій дорозі M0, оминаючи Будапешт, рухалися у напрямку Захоні. Але на відрізку між трасами M5 і M4 їх зупинили.
«Спочатку вони думали, що це звичайна перевірка документів», — сказала доктор Лацо Адрієнн. «Дуже важливо, що такі перевезення кожного разу документуються і про них повідомляють угорські органи влади, тобто вони в’їжджають і виїжджають із країни законно, з відома та дозволу угорських органів. Часто трапляється й так, що угорські органи влади супроводжують ці перевезення — і за це їм платять».
Адвокатка сказала, що під час затримання інкасаторам не дозволили телефонувати — їх просто посадили в автомобіль і відвезли до будівлі TEK у Будапешті. Український банк дізнався про проблему лише тому, що відстежує вантаж за допомогою GPS. «Вони побачили, що транспорт відхилився від маршруту і поїхав у напрямку Будапешта. Спочатку й вони не подумали нічого поганого — вирішили, що це просто перевірка з боку органів влади. Але коли сигнал довгий час залишався в одному місці, а зв’язатися не вдавалося ні з одним із семи українських громадян, їм стало зрозуміло, що щось не так».
Інкасатори змогли зателефонувати вперше лише тоді, коли після депортації вже прибули до України в п’ятницю ввечері. «Вони провели 30 годин у кайданках, навіть не маючи можливості розмовляти між собою. Спілкуватися вони змогли лише тоді, коли вже сиділи в автомобілі на шляху до Захоні. Їм не пропонували викликати адвоката. Їм сказали, що повідомили консульство, але воно не відгукнулося — хоча ми знаємо, що посол України стояв перед будівлею TEK, але його не пустили всередину», — сказала доктор Лацо Адрієнн.
Українців допитували не як підозрюваних, а як свідків — принаймні так припускає команда адвокатів, оскільки вони не отримали жодного протоколу. «Проте зовсім не є звичайним, щоб свідків тримали під вартою 30 годин. Ніч вони провели в кімнаті для допитів, за винятком одного з них, якому через проблеми зі здоров’ям знадобилося лікування. Він хворіє на діабет, і попри те, що це швидко стало очевидним, йому давали лише таку їжу, яку він не міг їсти, бо вона була повна цукру», — сказала адвокатка.
На місці перекладач перекладав для них українською мовою, але далеко не все, тому інкасатори не дуже розуміли, що з ними відбувається. «Найбільш неймовірне в цій історії те, що коли їх везли до TEK і коли перевозили з TEK до Захоні, під час багатогодинних поїздок, у кожного з них на голові була балаклава. Але отвір у балаклаві був повернутий не до обличчя, а назад — вони абсолютно нічого не бачили. Навіть нижній край балаклави був підгорнутий, тобто перед ротом і очима було подвійне полотно тканини. Можна сказати, що їм просто натягнули мішок на голову і перевозили їх як найнебезпечніших терористів, попри те, що їм не висунули жодних підозр», — сказала адвокатка.
Українських громадян видворили з країни на три роки, оскільки вбачають у них загрозу національній безпеці. Під час процедури їм нічого не пояснили; рішення про видворення угорською мовою вони отримали вже на кордоні. Хоча під час звичайної процедури, якщо йдеться про допит свідків, до них не можна застосовувати жодних примусових заходів: їх не можна було б заковувати в кайданки або тримати під вартою так довго. Крім того, до них мали допустити консула, і вони могли б проконсультуватися з адвокатом, якби захотіли. Імміграційна служба, звісно, має право видворяти людей із країни, але українські громадяни не змогли ознайомитися ні з підставами рішення, ні з можливостями його оскарження. До того ж процедура відбувалася не їхньою рідною мовою. «З того, що вони змогли зрозуміти з подій, вони зробили висновок, що жодного імміграційного слухання фактично не було», — сказала доктор Лацо Адрієнн.
Оскаржити негайну депортацію неможливо, але можна подати позов і оскаржити рішення в суді. Наразі й адвокатська фірма знає про ситуацію небагато, оскільки не отримала жодної інформації, але припускає, що імміграційна справа з боку влади вже закрита. Особисті речі інкасаторів досі залишаються в Угорщині, тому що, попри те що їх допитували як свідків, у них вилучили телефони і навіть їхні власні готівкові кошти, які їм досі не повернули.
Так само в Угорщині залишається 40 мільйонів доларів, 35 мільйонів євро і 9 кілограмів золота, які угорські органи влади вилучили за підозрою у відмиванні грошей. Що саме стало підставою для цієї підозри, поки що невідомо. Український банк не отримав жодної інформації у справі; їм навіть не надіслали постанову про арешт майна. «Хоча Raiffeisen уже заявив, що зі свого боку вони абсолютно законно відправили цей вантаж — це постійні ділові відносини між ними та українським банком. Я можу це підтвердити, ми бачили відповідну документацію», — сказала доктор Лацо Адрієнн.
Адвокатка зазначила, що для виникнення підозри у відмиванні грошей має існувати певний злочин, із якого, ймовірно, походять ці кошти. «На цьому етапі, звісно, достатньо підозри, але я хотіла б побачити, яка саме обставина викликала підозру, якої не було у випадку попередніх перевезень, адже тоді владі навіть не спадало на думку їх зупиняти. Неможливо просто вилучити таку суму грошей і не повідомити ні власника, ні отримувача, ні тих, у кого їх вилучили, і водночас не пояснити, у якому саме злочині підозрюють».
Наступний крок — українські громадяни мають вирішити, чи хочуть вони подавати позов щодо свого видворення, а також чи бажають повернути свої особисті речі. «Ми також хотіли б отримати якусь інформацію про стан справи — і не лише ми, а й українська держава та українське консульство. Дуже рідкісна ситуація, коли навіть посол України протягом цілого дня не отримує жодної інформації».