ПАВЛЮЧЕНКО - БАНДЕРІВЕЦЬ З ПУЩІ:
МОВОЮ КИТАЙСЬКОГО ПЛАКАТУ.
Допис буде максимально стислим та інформативним з заснуванням на підтвердженій інформації, яку ми отримали протягом останніх чотирьох днів. Спочатку преамбула.
Китай - не друг Україні і ніколи ним не буде.
Китай - не друг Європи та ніколи ним не буде.
Китай єдиний, хто моє змогу зупинити війну в Україні у той чи інший спосіб, як сказав Вітакер, "одним дзвінком".
Тепер до ключових тез промов, як офіційно-програмних, так і до тіньових, заявлених на переговорах цілей та пропозицій, які отримала Європа та Україна на Конференції з боку Держсекртетаря США та міністра ЗС Китаю. Почнемо з останнього.
1. Ван І послідовно просуває тезу про необхідність ліквідації блоку НАТО і саме з цією ліквідацією, чи регіональною трансформацією, пов'язує майбутнє врегулювання "Української кризи" про що було заявлено європейським колегам під час переговорів з ними.
2. Ван І наполягає на необхідності виходу ЗСУ з Донецької області задля досягнення режиму припинення вогню та початку переговорів про мирне врегулювання між рф та Україною за свого посередництва. Але при цьому на переговорах з представниками Європи Ван І вперше допустив, що виводу ЗСУ з території Донецької області можна уникнути у випадку стабілізації лінії фронту та "стратегічного тупіку на полі бою".
3. Ван І наполягає на суверенізації Європи та створенню єдиного переговорного центру, який від імені Європи буде займатися пошуком шляхів мирного врегулювання "Української кризи",
4. Китай наполягає на вільному допуску для свого бізнесу до процесу відбудови України, який буде здійснюватися за гроші з заморожених російських активів та від ЄС, і при виконанні цієї вимоги він готовий розширити допуск європейської продукції на внутрішній китайський ринок.
5. Китай виступає за широке залучення України до ініціативи "Новий шовковий шлях" та бачить її важливою його ланкою.
6. Китай підтримує суверенітет та територіальну цілісність України при врахуванні Європою та Україною принципу неподільності безпеки, затвердження Києвом відмови від вступу до НАТО та перетворення нашої країни на федерацію з елементами конфедерації для нині окупованих територій (окрім Криму). У випадку неможливості досягнення таких домовленостей, Китай готовий прийняти фактичний розподіл України, без юридичного визнання, на території, які контролює центральна влада та рф, з підписанням базового договору про мирне врегулювання, гарантом виконання якого він готовий стати.
7. Ван І застеріг європейських колег від сліпого слідування наказам з США, та попередив, що у випадку, якщо Європа не перетвориться на єдиний центр впливу, який зможе чинити спротив Трампу, Китай буде вимушений перейти від логіки мирного взаємовигідного співіснування заснованого на правилах, до логіки адекватного спротиву у стосунках з Європою підпорядкованою Трампу.
8. Ван І вчергове заявив, що його країна не буде чинити спротив європейський ініціативі регіоналізації НАТО та створенню на його базі незалежного від волі США безпекового альянсу за участі України, та з наступним укладенням всеоб'ємлючого безпекового договору з гарантуванням у ньому безпекових гарантій Європейським країнам, Україні та рф.
Переходимо до ключових дій та заяв Держсекретаря США.
1. Рубіо скасував зустріч з європейськими колегами по Україні з двох причин.
а). Демаршем висловив невдоволення переговорами європейських колег з китайським міністром.
б). Підкреслив марність спроб європейців досягти порозуміння з Китаєм - "Нехай спробують", як з іронією заявив він після зустрічей європейських колег з Ван І членам своєї команди.
2. Рубіо приїхав до Мюнхена як пожежник, який намагається загасити вогонь, у якому згоряють традиційні трансатлантичні зв'язки, в першу чергу у сфері НАТО - його відверто лякає перспектива повної суверенізації Європи як економічної, так і оборонної. Держсекретар як ніхто у команді Трампа розуміє згубність політики ізоляції для США і він з одного боку намагається переконати Трампа "не творити херні", а з іншого врятувати те, що можна врятувати у двосторонніх та багатосторонніх зв'язках з Європою. .
3. Рубіо вчергове підтвердив тезу - США не збираються відмовлятися від НАТО, проте вимагають від європейців самим взяти на себе левову частину забезпечення власної обороноздатності, аргументуючи цю тезу тим, що США не зможуть потягнути війну проти рф та Китаю одночасно і для стримування росії необхідна самодостатня та сильна Європа.
4. Рубіо відвідає Угорщину та Словаччину не для виключного підігрівання там сепаратних настроїв по відношенню до ЄС, а в першу чергу для того, щоби вчергове спробувати переконати Орбана та Фіцо долучитися до програми PURL та припинити політику саботажу у забезпеченні оборонних потреб НАТО та Європи.
5. Рубіо під час ВСІХ контактів з європейськими колегами та з колегами з "Великої сімки" підкреслював - він особисто не бачить доки ще можливості переконати рф піти на поступки по Україні, та не певен у тому, що вихід ЗСУ з Донецької області буде сприяти укладенню справедливого, стійкого та довготривалого миру.
6. Рубіо чотири рази підкреслював європейським колегам - США у особі Президента не збирається покидати мирний процес по Україні до досягнення миру та вважають "цілком можливим" посилення санкційного тиску на рф та на покупців її енергоносіїв. Рубіо вчергове заявив, що Конгрес готовий прийняти "Закон Грема - Блюменталя" одразу після того, як рф проявить свою недоговороздатність. (Остогидло це мені вже чути). Зі свіжого - Держсекретар заявив, що "Ми, можливо, близькі до точки неповернення у цьому питанні зважаючи на позицію двопартійної більшості, яка все рішуче вимагає від спікера його прийняття".
7. Рубіо, як і раніше, виконує директиву Трампа та вимагає від Європи делегування Президенту США всіх переговорних функцій у спілкуванні з Китаєм та рф. Отримав ввічливу, проте тверду відмову - Європа не збирається більше сліпо підтримувати "Непослідовну, іноді самогубну та шкідливу для трансатлантичного співробітництва політику Президента США". Цитата француза Барро.
8. Рубіо просить Україну не покидати мирні переговори з рф.
9. Рубіо два рази під час спілкування з європейськими колегами заявив, що не вважає що Україна програє війну, та вважає, що ситуація на полі бою не дає підстав для оптимізму путіна, проте краще чим скоріше досягти мирної угоди для уникнення втрат з обох сторін.
Тепер щодо позиції Європи.
Головна проблема Європейських країн - відкрите суперництво між двома центрами впливу.
Перший центр впливу - Франція та Президент Макрон. Він послідовно виступає за повну суверенізацію Європи, відмову від посередництва США у будь яких переговорах, які напряму стосуються Європи та України, та за домовленості з Пекіном та рф по Україні через уповноваженого представника, який буде висловлювати волю всієї Європи. Макрона у його прагненні підтримують країни Північної Європи та Балтійські країни.
Другий центр впливу - Німеччина, Італія, Великобританія та більшість європейських країн. Вони вважають що пацієнт (НАТО та співробітництво з США) скоріше живий ніж мертвий, і тому необхідно не відмовлятися від спроб досягнення порозуміння з США Трампа по більшості безпекових питань, як і не можна відмовлятися від купівля американської зброї для потреб України та самої Європи. Канцлер Мерц вважає, що вже влітку Президент США буде вимушений повернутися до "старих форматів трансатлантичного співробітництва" з огляду на внутрішньополітичні процеси у США, і Європі необхідно використати це вікно можливостей заради максимально можливого посилення тиску на рф задля виснаження її економічних, демографічних та фінансових можливостей вести війну. Якщо спрощено - ці країни очікують на результати виборів у Конгрес - демократи на всіх рівнях та республіканці-рейганісти вважають, що зможуть після них повернути трансатлантичні відносини до "базових налаштувань". При цьому навіть країни другої групи вважають необхідними торги з Китаєм як по торгівельних питаннях, так і у питанні мирного врегулювання війни в Україні, при тому фактично шантажуючи Пекін - або він давить на рф задля закінчення війни, і тоді Європа не пристає на беззаперечні вимоги Трампа, або посилює у майбутніх санкційних пакетах узгоджений з США тиск у тому числі на Китай, до критичної позначки.
Досягнення спільної позиції двох груп реально, проте все ж не очевидно. Найближчим часом очікуються нові контакти між Мерцем та Макроном з тим, щоби згоди по цій позиції було досягнуто якомога скоріше.
Тепер переходимо до комплексу питань, які напряму стосуються нашої країни.
Україна не повинна вести геополітичні переговори з Китаєм наодинці чи делегувати свої повноваження США - у цьому випадку ми будемо вимушені підкорятися волі сильних з їх стовідсотково невигідними для України вимогами. Проте Україна повинна вести суверенні переговори з Китаєм по питаннях економічного співробітництва та спільні з Європою по питанню закінчення війни.
Україна повинна доєднатися до "табору Макрона" та, у перспективі, при досягненні порозуміння між європейцями у масі, до панєвропейського табору. А після досягнення такого відстоювати власні безпекові вимоги у складі "суверенізованої Європи" на переговорах з Китаєм. Трамп відкрито рефлексує при контактах Європи та Китаю, і це при тому, що він вже реально оцінив стійкість Європи до тиску з боку США під час "Гренландської кризи". Європа підготувалася до можливої конфронтації з Трампом. Не просто реально те, що під час можливої такої у майбутньому останній точно скине карти, як це той при спротиві робить завжди. По факту саме Європа повинна диктувати наступні умови, у тому числі США, щодо здійснення спільного, максимально можливого санкційного тиску на Китай та рф, які наблизять закінчення війни.
а). США повинні погодитися на представництво Європи та України на переговорах про мирне врегулювання з Китаєм при збереженні свого лідерства.
б). Європа, включно з Україною, повинні мати змогу перервати переговори з Китаєм у випадку ігнорування їх інтересів з боку США з наступною організацією власного переговорного треку без участі США.
Україна своєю стійкістю "поламала" ставлення до неї як до набридливої жебрачки, ставлення, яке існувало ще рік тому. Європа, окрім двох "членів", відкрито декларує необхідність безумовного включення України у будь які європейські безпекові конфігурації. Спроби "доламати" Україну з боку США марні і це чудово розуміють у "башті" Держсекретаря. Опитування майже у всіх країнах Європи показує зростання негативного ставлення до США. Станом на зараз навіть ультраправі сили типу НО у Франції та Reform UK у ВБ виступають за посилення тиску на путіна. До Європи важко, але дійшло, що тільки сильна Україна може бути надійним гарантом не власної безпеки - безпеки Європи. Зростаюча нахабність Зеленського, за яку йому часто, і часто справедливо, "прилітає" виправдана - Україна починає диктувати свої вимоги у безпекових питаннях. Так, політика Зеленського та його команди на дипломатичному фронті непослідовна та хаотична, її шарахає від крайнощі до крайнощі. То ми вимагаємо залучення адвокатів у особі Макрона, Мерца та Стармера щоби протистояти тиску Трампа, то погоджуємося на виключення Європи з мирних переговорів, а зараз жаліємося на таке виключення. То ми звинувачуємо Китай у всіх смертних гріхах, то намагаємося досягти з ним порозуміння...
Все ж маю надію на те, що здоровий глузд та виключний прагматизм на основі власних національних інтересів візьмуть гору у головах Зеленського та наших можновладців і ми будемо грати у свою гру на всіх фронтах, у тому числі на китайському.
Пробачте за "багато букафф". Розумію, що будуть питання. Завтра вдень буду на них відповідати до "повного з'ясування обставин". Тихої, по можливості, ночі. Бережіть себе..