З Фейсбуку коментарів
Tetyana Bezkorovayna дякую, цікаво!)
Діана, коротко писати- це не про мене. Тому вибачте, що такий завеликий текст.
ПИВО
Спочатку бренд «Жигулівське пиво» використовувався для позначення не одного сорту, а всієї продукції Жигулівського пивоварного заводу в Самарі, заснованого австрійським підприємцем у 1881 році. Цей підприємець народився в Австро-Угорщині на території нинішньої Тернопільської області. Поїхав до Самари, спробував воду, прийшов до висновку, що вона йому підходить. Купив колишню пивоварню, налагодив виробництво, запросивши туди німецького пивовара.
Вивів сорт пива разом зі своїм головним пивоваром. Основний напій у ті часи носив назву «Віденське пиво». Наприкінці XIX століття ніхто не припускав, що через кілька десятків років на частку цього сорту припадатиме 80% всього споживання пива в СРСР.
Були й інші сорти пива від цього власника пивоварні: зараз інші назви. «Українське» (колишнє «Мюнхенське»), «Ризьке» (колишнє «Пільзенське»), «Московське», «Російське» та інші, але найкращим було «Віденське».
«Віденське» — «Жигулівське» було менш гірким, ніж сучасні світлі сорти, мабуть тому, що за основу взято віденський лагер. У букеті немає смаку карамелі або фруктів, у «Віденському» були аромати хмелю і солоду.
Що таке «лагер»? У перекладі з німецької означає «сховище» в даному випадку це сорт пива з нижнім бродінням. Спочатку багато пива варили ченці в монастирях. Вони починали цю справу восени, коли урожай зібрано, і настав час для інших турбот. Зберегти і правильно вживати вирощене, зібране з полів. Пиво нижнього бродіння вистоювалося в холодних підвалах-сховищах по 4 місяці. Взимку становилося холодніше. Це було як раз добре для пива. Пивні дріжджі осідали на дні, відокремлюючись від солоду. Воно світліло. Подавали пиво температурою 5-10 градусів, щоб повністю розкрився смак напою. Якщо буде тепліше, воно втратить свої якості. Ченці пили пиво навіть під час посту, називаючи його рідким хлібом. Що, по суті, правильно. Солод, з якого вариться сусло, готується з зерна.
Продовження внизу
Tetyana Bezkorovayna
Частина друга
Хто був засновником цього Самарського пивоварного заводу влітку 1881 року, який почав виробляти «Віденське» пиво? А це був галичанин Альфред фон Вакано.
У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, був наказ закрити всі пивоварні. Довелося завод перепрофілювати. Вокано вкладав у свій завод усі свої кошти. Вірив, що в Росії можна вести бізнес. Його дружина була більш прагматичною, віри в царя у неї не було. Якщо її чоловік разом з дітьми взяв російське громадянство, то його дружина «Варвара Іванівна» від цього відмовилася. Вона так і залишилася австрійською підданою. Залишила йому шістьох дітей — п'ять синів з дочкою, та поїхала до Австрії. Я знаю, що двоє синів пішли по стопах батька, отримали відповідну освіту за кордоном, повернулися на свій завод і почали працювати.
Потім, під час революції, все націоналізували. Вони просили повернути їм, хоча б частково, але це марна праця- у бандитів просити віддати ними ж награбоване. Коли оголосили НЕП — нову економічну політику, вони, як дурні миші, кинулися назад до Росії в мишоловку. Привезли гроші на відновлення. Допомогли відновити виробництво пива, і товариш Ленін знову пройшовся по них мітлою з брудного сараю. Тобто їхні сліди загубилися в розстрільних ровах — додому вони ніколи не повернулися.
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=3051175631742652&id=100005507356917&locale=uk_UA