Пост різкого роздратування ...
Деяким "великим полководцям" у вітчизнянних штабах, було би незайвим вправити мізки ... Або, якщо не вправити, то хоча би примусити розібратися у поточній обстановці.
Радянська "військова школа", нажаль продовжує даватися взнаки й у нинішніх ЗСУ, де певні органи бойового управління ведуть війну виключно "умоглядно" ("умозрительно" - поруські), по формальним ознакам та картам, НЕ ВНИКАЮЧИ у РЕАЛЬНИЙ стан речей на тому чи іншому напрямку, ділянці чи смузі. Люди за сукупністю тактичних значків, намальованих на картах, просто не бачать реальну обстановку.
Справа ось в чому.
На кількох напрямках та ділянках, ціла низька позицій наших військ опинилась глибоко у бойових порядках противника. Чимала їх кількість вже давно заблоковані чи оточені.
Їх забезпечення та постачання ускладнено тим фактом, що противник, висунувши своїх операторів дроніві максимально вперед та використовуючи особливості місцевого рельефу (наприклад, наявність "сліпих зон" по радіогоризонту) та власну перевагу у відповідних силах й засобах, зумів завоювати перевагу у повітрі в тактичній зоні, створивши власну "кіл-зону" вже над бойвими порядками наших передових частин та підрозділів, принаймні на тактичну глибину. Прицьому, будь-які підходи та шляхи забезпечення та евакуації до таких глибоко висунитих вперед позицій, по суті, ВЖЕ перерізані.
Саме так, я нічого не плутаю ... противник зумів шляхом концентрації своїх підрозділів та груп БПЛА завоювати на цілому ряді напрямків перевагу у "тактичному повітрі". Наприклад, на Добропільскому (Покровському) напрямку, де активно дії російський "Рубикон" та ще парочка відомих російських дроно-банд, які буквально "виносять" наші тактичні тили. В першу чергу - логістику та евакуацію ...
В цих умовах, не маючи, а ні сил, а ні можливостей виправити цю ситуацію, подальше утримання такого роду позицій приводить до майже гарантованної з часом загибелі особового складу, який знаходиться на цих позиціях й який, за великим рахунком, там намагається лише вижити в оточені, а не ефективно протидіяти противнику.
Звісно, найбільш грамотним у військовому відношенні рішенням було би СВОЄЧАСНЕ відведення цих численних піхотних груп (які часто складаються з 1-2-3-х в\сл) з таких позицій. Принаймні, хоча би для того, аби ущільнити бойові порядки передових частин й підрозділів, аби скоротити кількість "слабо прикритих", так званих "міжпозиційних ділянок". Через які, власне противник переважно й інфільтрується...
Ні, комусь у "штабах" приємно дивитись на карту, де намальовано, що "ми ще тримаємо позиції у Мирнограді".
Більше того, ще й шлют накази та вказівки у бригади та корпуси штибу "наростити чисельність", "підсилити особовим складом". Й мало кому з них приходить у дурну макітру думка про те, що це "нарощування" на оточених та заблоковавних позиціях, мало того, що просто фізично - або неможливе, або малоймовірне, а по суті своїй означає для біьшості особового складу, який у відповідності до цих наказів, спрямують на "підсилення та нарощування", майже гарантований "квиток у один бік"...
Ви знаєте, що, наприклад, в районі Покровська, у смузі 7-го корпусу ДШВ наші війська у цих спробах "наростити, підсилити" у відповідності до цих "геніальних" наказів та розпоряджень, а головне - вимог "утримати позиції", втрачають, при таких спробах, набагато більше техніки ніж противник?
До когось в "штабах" високого рангу, нарешті дійде, що таке використання особового складу, аби якісь "поважний дядя" зміг із серьйозним видом стверджувати у ЗМІ, що "наші війська ще утримують позиції в районі Покровська та Мирнограда" з усіх боків - НЕДОРЕЧНЕ?
Причому, "спускається з гори" у корпуси та бригади ця штабна "дичина" регулярно та достатньо наполегливо й це в умовах ГОСТРОЇ НЕСТАЧІ особового складу у передових частинах та з'єднаннях ЗСУ...
От, наприклад, наші продовжують утримувати позиції по північним околицям Покровска й півінічніше села Світле (це район Мирнограду). В той же час, противник ВЖЕ ГЛИБОКО обійшов ці позиції (знаходиться західніше Родинського, веде бої за Білецьке, Новоолександрівку та Василівку ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІШЕ Гришине). Навіщо ці позиції утримуються, кого вони там стримують?
Більше того, навіщо "вищележачі" штаби ще й вимагають їх підсилити? Для чого? Для того, аби вбити більшу кількість людей "по дорозі" туди чи, в кінцевому рахунку, здати їх у ворожий полон?
Причому, вперто утримувати та обороняти такого роду позиції при подальшому просуванні противника на флангах, по суті, означає їх майже неминучу втрату, причому із майже ГАРАНТОВАНИМИ людськими втратами, які є зовсім необов'язковими, при СВОЄЧАСНІЙ реакції на дії противника.
Я дивлюсь, історія із Вугледаром нікого нічому так й не навчила
Машовець.
Це, мабуть, ніколи не зміниться при сирозе