Илья Новиков
Смерть юриста
Сьогодні Андрія Портнова вбили в Іспанії. Я ніколи в житті не зустрічався з ним. Щоб сказати про нього в день його смерті хоч щось добре – я завдячую йому за найважливішу і найцікавішу роботу в моєї адвокатській кар’єрі. День в день 6 років тому – 21 травня 2019, на другий день після інавгурації Зеленського – ДБР за заявою покійного відкрила провадження
№62019000000000683 за ст. 109 («дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади») та 111 («державна зрада») Кримінального кодексу України. Слідство всерйоз перевіряло, чи не був «інцидент у Керченський протоці» 25 листопада 2018, коли росіяни обстріляли і захопили українські військові катери, результатом інтриги Президента Порошенко з метою впровадити воєнний стан, скасувати президентські вибори 2019 року і тим самим незаконно захопити владу шляхом її утримання.
(Саме так, 6 років тому ДБР ще вважало, що коли Президент затримується на посаді понад 5-річний конституційний термін, хоча б і через воєнний стан – це саме захоплення влади. А не героїчна самопожертва нашого слоняри. Такі були часи)
Протягом всього літа 2019 Порошенка викликали на допити в цій і в інших справах авторства Портнова, а той писав в своєму телеграм-каналі анонси слідчих дій і постіронічні коментарі. В жовтні я долучився до команди адвокатів Петра Порошенка – через те, що як російський адвокат я тоді працював в захисти українських моряків в справі ФСБ, і знав фактуру «керченського інциденту» з іншого боку.
З того часу в нас багато що змінилося, в тому числі 4 генпрокурора (і вже півроку ми очікуємо від Зеленського кандидатуру п’ятого). З десятків справ проти Порошенка за проєктами Портнова жодна так і не «злетіла». Романтична фаза його медового місяця з Офісом Президента тривала десь до початку 2020, коли виплили записи розмов в кабінеті тодішнього директора ДБР Романа Трубі, на яких той кричав на підлеглих, відкрито вимагаючи виконувати вказівки Портнова і забаганки Зеленського. Потім стосунки стали більш сухі й ділові, але співпраця з ОП і вплив на процеси ніколи повністю не припинялися. Андрій Портнов остаточно виїхав з України в червні 2022. Його. Лебединою піснею була заготовка тексту супроводжувального листа для санкцій проти Порошенка в лютому 2025. (про це я писав в попередньому пості). «Петиція громадян» на сайті Президента не набрала 25000 голосів, але чернеткою Портнова поспішно скористалася міністр економіки Свириденко. Зараз Президент Зеленський відбивається від нашого позову з цього приводу в Верховному Суді. В цій справі і в подальшому йому доведеться обходитись без послуг Портнова.
Це не означає, що спадщина Портнова пропаде – за останні роки в нього виросли достойні свого вчителя спадкоємці. Завтра в Шевченківському суді, наприклад, слухатиметься наш відвід слідчому ДБР Артему Яблонському. В 2013-2014 він був голосіївським прокурором і брав участь в переслідуванні учасників Майдану, а в 2020 став заступником начальника управління ДБР по розслідуванню злочинів проти Майдану. Останні три місяці він регулярно потрапляє на наші радари як голова слідчих в справі 62023000000000007 – наполегливо розслідує, що може Порошенко був сірим кардиналом за кулісами «Харківських угод» 2010 року. Минулої п’ятниці він влаштував обшук вдома в колишнього посла в ЄС Костянтина Єлісєєва і під привидом «пошуку інформації про події 2009-2010 років» вилучив його телефон. В якому про 2010 рік очевидно, нічого не було, проте було актуальне листування з дипломатами різних країн ЄС про українську внутрішньополітичну ситуацію 2025 року. Це вже втягнуло МЗС України в поки що тихий дипломатичний скандал – бо листування дипломатів захищено Віденською конвенцією, і не всім послам подобається, що колишній прокурор Януковича раптом читатиме що вони пишуть колегам про Зеленського.
Вчора «Букви» оприлюднили ще один документ авторства Яблонського – тепер він хоче, щоб МЗС повідомило йому «про усі заходи, вжиті МЗС України та Президентом України у період з 07.06.2014 по 20.05.2019 для повернення анексованих РФ тернторій АР Криы ти м. Севастополя». Характерно, що заходи, вжиті для повернення територій після 20.05.2019 слідство чомусь вже не цікавлять. Мабуть, там успіхи в цій сфері були такі очевидні, що нема чого і розслідувати. Є ознаки, що Портнов цінував свого учня, може навіть пишався його успіхами як Дамблдор Гаррі Поттером. В кожному разі у квітні «Закон і бізнес» навіть випустив статтю про те який Яблонський фахівець і як чудово і ефективно він розслідує злочини Порошенка.
До речі саме на контрасті між стилями Андрія Портнова і Артема Яблонського помітна еволюція правоохоронної системи України в російському напрямку за останні роки. Сила Портнова була в його приватному впливі на стратегічно розміщених на посадах ще до 2014 суддів. Він ставився до них як до власного активу, і в певному сенсі оберігав їхню репутацію. В наших справах це проявлялося як спроба створити для судді «сіру зону», щоб не змушувати його ухвалювати рішення, яке виглядає явно свавільним і не дає простору тлумачити сумніви на корись «ну суддя так бачить».
Яблонський явно ставиться до суддів вже як до безлімітного службового ресурсу, від якого очікується автоматичне штампування всього, що робиться «іменем президента», і який не шкода палити. Не він цей ресурс створював, і йому байдуже, чи цей або ця конкретна суддя залишиться на посаді надовго. Всі судді перед усім «государевы люди» - так само як російськи. Обшук, наприклад, санкціонувала суддя Гуртова, так і написавши в ухвалі, що «слідчими (розшуковими діями встановлена причетність до вчинення зазначеного злочину Єлісєєва». В березні та сама суддя обрала застави по 400 млн грн двом звичайним водіям з Управління державної охорони, яким в відкрито кажуть, що вони не вийдуть з СІЗО, поки не дадуть показання, що перед виборами в 2019 вони возили валізи з грошима від Путіна для Порошенка.
Покійний Портнов робив все, що йому було потрібно, в менш скандальний спосіб, але його епоха сьогодні завершилась. Його спадкоємці вже не переймається такими тонкощами. Як і їхні старші брати по розуму з ФСБ, вони зневажають м’яку силу корупції, і полягають на простих державницьких рішеннях, чим брутальніше, тим краще. Юристам старої школи, навіть таким хитрим і цинічним як Портнов, настає час уступити своє місце