Ну можно непроверенную, а? Ну, разок?

Rodion Shovkoshytnyi: Сразу говорю: непроверенная инфа.... но очень приятная) Пишут местные, что Болотова спецы взяли.

Час на війні - це щось таке, що йде зовсім по-іншому. Він не вимірюється ані годинником, ані календарем. Бодай тому, що вимірюється життям твоїх товаришів. Оцих матюкливих, іноді трохи зляканих, але таких, таких, таких пацанів, що кожного з них хочеться собою прикрити.
Зрештою, чорт забирай, він вимірюється твоїм власним життям.
Та що там час - мить все вирішує у цій столітній війні. Мить вирішує, хто стріляє першим, хто житиме.
Вирушаємо з Києва до Артемівська, бо війна, бо там наші побратими з батальйону «Донбас» кожен день під обстрілом, тримають передову, бо так треба.
Збираємося виїжджати зранку, але то те, то се. То делегації, то волонтери, то добровольці, «коли нас візьмете із собою на передову, коли дасте нам зброю, ви не дивіться, шо я старий, малий, кривий, я не буду вам обузою, а якщо доведеться загинути, то не одного кацапа візьму з собою», то священники, то матері - і усім мусиш вкраяти свого часу, наче нарізати смужку життя; легше врізати і віддати пальця.
Тактично неправильно, час не любить такого легковажного поводження з ним. Вирушаємо коло полудня.
Полтаву, Харків пройшли за сонця, в Ізюмі сонце стало червоним, скільки не підживлюй його світлом фар, в Слов’янськ - наче висадилися на невідомій планеті - зайшли глибокої ночі.
Марсіанські пейзажі, декорації для зоряних війн, усюди відчувається, що тут побували чужі, Стівену Спілбергу це сподобалось би. Моторошно. Моторошно. Моторошно. Невже це наша планета, наш час, невже це з людьми зробили люди.
Між Ізюмом і Слов’янськом 5 блокпостів. Наші. А покажіть документи, вийдіть з машини, відкрийте багажник, а тримайте руки так, щоб я їх бачив, мета поїздки, зброя є, немає зброї, а якщо я пошукаю, спробуй, поїдеш далі з нами, в багажнику. Це на першому блокпості з боку Харкова. А сам весь такий чистенький, випрасуваний, відгодований, з шевроном із зображенням птаха і ненависним для кожного майданівця написом. А зброя - ми від заздрості дар мови втратили. Мрія натівця. От би нашим пацанам таку на передову, а не цим бикам в тилу нею красуватися. Ледве стрималися від спокуси здійснити захват. Просто нас троє, а їх десяток.
Чим ближче до передової, тим ближчі люди. Тим більше наші наші.
П'ятий блокпост, околиця Слов’янська. Не партеся, хлопці, своїх впізнаємо на дух, у нас вата не розмовляє українською, тим паче, з галицьким акцентом. От блін, а шо, так помітно, 25 років у Києві. У мене слух. Як у снайпера. Як у вчителя української мови і літератури з двадцятилітнім стажем. Та ну. Ти звідки, брате. З Борислава. А я з Тернополя. Обнімемося, брате. А він теж має відношення до мови і літератури. Це наш Влад, Ніженський Робін Гуд. Письменник - каже, якщо не бреше. Хлопці, ану бігом сюди, подивіться, хто до нас приїхав - герой майдану, леніноборець і комбат Микола Коханівський, сер Робін (не футболіст) Гуд і Гуменюк - письменник. Блін, досить приколюватись.
Ви куди зараз. В Артемівськ. До Семена. Ага. Бля. У них там жорстко. Кожен день м’ясорубка. Я б на ніч не радив. Треба. А шо по зброї. Три коротких ствола. Херня. Були у нас трофейні. Дали б вам 2-3 калаша. Вчора повіддавали. Тут від Слов’янська до Артемівська реально нікого нема. Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка - нічийна земля. Особливо вночі різні групи шаряться. За півгодини перед вашим приїздом була пальба - з калашів і кулемета, якраз із того боку, куди ви збираєтеся. Блядство.
Патрон в патронник, кожної секунди будьте готові до того, що вас можуть обстріляти, швидкість 200, педаль до поляка - і газу, газу. Рації у вас нема. Ви з Маріуполя. Ви тут типу чужі. Йобане керівництво, про шо воно думає. Пиши телефон. Якщо приймете бій - дзвони, поможемо.
Ну шо, обнімемося, брате. Бережіть себе. І ви себе бережіть. З Богом.
Легко сказати «200 - і газу». Бетонні блоки впоперек дороги, шини, повалені дерева, обірвані дроти, вирви, залишки блокпостів, напівзруйновані кулеметні гнізда, бліндажі, спалена техніка, швидкість руху почасти нульова, загальна - 40 кілометрів.
Один раз мало не злетіли у воду, прогледіли, що попереду підірваний міст. Один раз нас обстріляли - на виїзді зі Слов’янська, здається, свої, у місцині, яку тутешні називають «на каналі». Таке буває. Це нормально. Залишили серед поля, серед лісу десяток другий срочників-пацанів, насипали пару відер набоїв і - як хочете, так до ранку відбивайтеся. Вранці поміняємо. А ви знаєте, що таке в двадцять років пережити на війні одну ніч? Один сивіє, другий кличе маму, третій молиться, четвертий Бога проклинає. Я ж проклинаю усіх, хто розкриває пащу на цих пацанів, усіх жирних пацюків, які окопалися в тилу і обсуджують, як погано воює наша пацанва, наші батальйони і наша армія. Чуєте? Я вас проклинаю, підарасти обидвох статей.
У Слов’янську не зустріли жодної людини, жодного авта, жодного світла у вікні. Страшно. Страшно. Заледве вирулили з цього цвинтаря розстріляних ілюзій. Заледве знайшли іншу дорогу на Артемівськ. Заправка. Десь на півдорозі між Слов’янськом і Краматорськом. Дивина. Працює. Пошарпана, потрощена, пограбована, попалена, але - працює! Заправщик сам один біля своєї заправки, як біля своїх вулканів Маленький принц. Вступає в розмову, до болі рідний, милий вуху суржик, радіє, що бачить людей, ще більше радіє, що, заправившись, платимо гроші. Бо ті заправлялись за будь здаров, хто ті, ну ті, озирається, чужі погані люди.
В центрі Краматорська дорогу перегородила жінка. Точніше – людина, скажемо так, не дуже твереза і не дуже жінка. Рєбята, подвєзіте. Куда. Здєсь нєдалєко. Три кеме. Розмова не заладилася. Окрім неї, нікого більше не цікавив інтим, підвезли, довезли, висадили, повідкривали вікна, щоб вивітрився перегар, та й шо там тих три кілометри. Тішить те, шо й тут живуть люди. Якось живуть. Якось люди.
В Артемівськ, на базу батальйону «Донбас», дісталися за опівніч.
Майже у воротях зіткнулися з розвідувальною групою, яка поверталася із завдання.
Половина облич знайомі, всі пройшли через майдан, з другою половиною спільні знайомі, друзі.
Обнялися. Обмінялися новинами з фронтів. Ну, шо у вас тут? А шо у нас тут? Війна. Воюємо. 5 днів тут стоїмо. Жодної ночі спокійної. Кожної ночі обстрілюють наш гуртожиток. Тільки в’їхали, тільки вклалися спати, нараз – бабах! – постріл із «джмеля». Добре, що в стіну попав, а не у вікно, всі вікна посипались із першого по п’ятий поверх. Потім другий постріл – бабах! – потім третій. Позалягали біля вікон, повибігали в коридор, зайняли кругову оборону, відкрили вогонь, відбилися. На ранок пішли прочісувати місцевість, знайшли місця, звідки вівся вогонь; якщо й поклали когось, то вони забрали своїх двохсотих. Люди повиходили на вулиці, відкрилися магазини, їздять автівки, жінки з колясками, кажуть, вперше за багато тижнів. Наступної ночі – снайпер. Тільки бах-бах, бах-бах - то в одне вікно, то в інше вікно. Засікли його в тепловізор, вальнули, а він, гад, поміняв позицію, і знову бах-бах і бах-бах. І так цілу ніч - він на нас полює, а ми на нього, профі. А вчора під’їжджає беха, зупиняється он там, водій не глушить, сидить за кермом, а пасажир з гранатомета - бабах! - розкурочив дах, зняв шифер. Пацани на посту давай поливати його з калашів, а тут дерева, мандраж, відстань, а наш старий афганець, той, в якого радикуліт, приліг за бруствер і одиночними з калаша бах-бах, бах-бах - і посипалися в бесі вікна. А тут таксист приїхав, якраз за бехою, сам бачиш, через ці гори щебеню там вузький проїзд, перекрив нашим зону обстрілу. Довелося припинити, щоб не покласти цивільного. Беха рвонула з місця, водій може поранений, може, ні, а пасажиру-стрільцю, здається, кришка. А де ти його будеш шукати? Без номерів. Місцеві приходять, приносять їсти, розказують - той був, той був, той колорад, але лише окопи рив, подивитися на нас, доторкнутися рукою, свої ж бо. А таксист вчора приходив, каже - дякую, хлопці, шо врятували мені життя, дякую, що не стріляли, хоча мали на це повне право, бо так, як воно вчора виглядало все, ви мали право подумати, що я з ними заодно і прикриваю їхній відхід. Була така думка.
Сьогодні один з наших блокпостів отут, за містом, кілометрів 2-3, атакувало дві групи. Перерізали їх вогнем. Просто нам повезло, шо вони закидали гранати нам за спину. Більше десятка гранат - і всьо перельот, ні разу не влучили. А ми їх накосили. Коли все закінчилося, ми оглянули місце, де вони стояли, покидали рпг, свд, інше залізо, всюди кров, бачу - рукавиця, о, думаю, зараз, якщо іншу знайду, буду мав, а там в рукавиці кисть руки, ще тепла, прикинь? Закопали, а шо робити? Якщо вночі буде виїзд, візьмете нас з собою. Візьмемо. Чого ж. Але краще най не буде.
Пару днів тому ше не те було. Стоять пацани на посту, чують - лазить хтось, мінує чи розтяжки ставить. Стой, хто ідьот! Ні звуку. Ну, влупили чергу. А зранку знаходимо чеченця. Розтяжки ставив. Шо робити? Ворог. А ворог він живий, а це – мертвий, а з мертвими ми не воюємо. Нехай Бог з ним розбирається, чи хто в них там. Закрили очі, викопали могилу тут-таки в полі, поклали йому в могилу його зброю, засипали, прочитали отче наш. Все. Спочивай з миром.
Вкладаємося спати. Ось вам кімната, ось вам матраци, світло не вмикайте, у вікнах не маячте, хочете жити – у вікнах не куріть, зброю напоготові, шо ще? Може, ви приїхали нам на фарт і хоч би цю ніч буде спокій. Ага. Якщо почнеться обстріл, якщо почнеться кіпіш, ви краще сидіть в кімнаті і в коридор не йдіть, наші пацани вас не знають, ше хтось подумає, шо ворог вдерся на поверхи, і влупить чергу. Суттєве зауваження. Головне – розумне. Добраніч, хлопці. Добраніч, хлопці.
Вранці розбудило сонце і горобці, які, здається, нічого не знають про війну, у яких на дереві за нашим вікном якісь там свої гороб’ячі клопоти.
Вийшли у двір, бійці збираються на патрулювання, на блокпости, обступили, купа знайомих, а шо там в Маріуполі, а шо там у Києві, а доки це все. Зав’язалася розмова, обмінялися телефонами, пофоткалися. Семен Семенченко, без балаклави - звичайний хлопець, звичний український пацан, як будь-який інший з Харкова, Львова чи Житомира.
Їдете? Їдемо. А шо у вас? Два пееми і тете. Мало. Та мало, а попробуй проїдь пів-України з калашом і доведи кожному мусору, шо ти не ворог. Візьміть трійко гранат, негусто, та все ж, все, шо можемо.
Все, що можемо, - це не тільки про Добровольческий батальон территориальной обороны Донецкой области "Донбасс" чи Батальйон спеціального призначення "Азов" чи Батальйон "Азов-Січ". Це про всіх, хто сьогодні на передовій.
Все, що можуть, роблять сьогодні наші бійці на передовій, і те, що не можуть, – теж роблять. Хтось мусить це робити. Бо хто це зробить?

Сьогодні я купив журнал "Новое время", який уже кілька місяців видають у Києві. Хороший журнал. Як завжди незрозуміло, чому російською. І я знову відчуваю цей зубовний скрип у мене в голові. Скрип шарнірів, у яких потрошку мелеться установка "украинское = неприбыльное = убыточное". І якось так боляче навіть стає, коли розумієш, що журнал хороший і що він - російською.
У нас, якщо ви не замислювалися, з україномовними нерегіональними журналами культурно-інформаційного спрямування така ситуація, яку складно описати. Ситуація полягає в тому, що журналів культурно-інформаційного спрямування у нас два. "Український тиждень" і "Країна". Два. Два журнали. Я коли кажу людям, що у нас в Україні два загальнодержавні культурно-інформаційні україномовні журнали, постійно переживаю стан тупого охуїння. Ну, інакше його складно назвати. На сорок мільйонів людей два журнали. І роби що хочеш.
Але насправді ситуація погана не тільки в тому, що їх два. Найгірше в цьому - неможливість розвитку мови. Дивіться. Якщо у нас є два україномовні загальнокультурні журнали, відповідно, у нас є два вектори розвитку української мови цих журналів і відповідної лексико-стилістики. Умовно кажучи, вектор "Тижня" і вектор "Країни". Більше нема нічого. І мова розвивається тільки туди й туди. Або хемінгвеївсько-дашварівський стиль "Країни", або стиль "Тижня", який назагал складно так означити, як "Країну", бо він нейтральніший. З кожним новим російськомовним хорошим журналом загального спрямування ми закриваємо для української мови паперових медіа ще один розважальний вектор. Медіамова на папері не розвивається багатопланово, і ми потрапляємо у кільце-22: украинских журналов не будут читать, бо їх нема, а якщо зявляться, то все одно не будут читать, тому їх і не буде.
Відносний оптимізм вселяє тут одне: з кожним новим російськомовним українським хорошим журналом ми модифікуємо всесвіт російської мови, дедалі більше віддаляючи її від "російської російської" й наближаючи до "української". І тут справа не в лексиці, українізмах чи помилках, властивих для вжитку російської українцями. Справа у світі ідей, які виражаються через мову, цим самим зазначену мову трансформуючи. Кожне речення, написане російською мовою в українських медіа, дарує російській мові нові словосполучення й сенси, яких росіяни ніколи не напишуть своєю російською. Це тішить, але насправді все грусно.
Таке.

Говорят, если перебить всех террористов из ДНР и ЛНР, то из их зубов можно отлить Золотой Батон.

Vladislav Seleznev

23.55
Як повідомлялося раніше, завдяки оперативній і злагодженій роботи аеророзвідки, розвідувальних груп, за сприяння місцевого населення, яке активно допомагає виявляти масові скупчення терористів, сили АТО поінформовані про бази та місця дислокації бойовиків.
Таким чином, маючи перевірену інформацію, на потязі дня, в ході проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, авіація Збройних Сил України нанесла 5 авіаційних ударів по опорних пунктах незаконних збройних формувань, мінометним і вогневим позиціям, базам і таборам бойовиків. Завдяки точним та перевіреним розвідданими вдалося без загрози для місцевого населення знищити ряд позицій бойовиків.
За встановленими даними, сьогодні бойовики понесли значні втрати. Військовою авіацією було знищено дві мінометні батареї, два танки, три БТР, чимала кількість автомобільної техніки і боєприпасів. Також в районі населеного пункту Гольмівський знищений базовий табір бойовиків, а в районі міста Перевальськ - опорний пункт з двома танками, 10 броньованими машинами, п’ятнадцятьма одиницями автомобільної техніки. Знищено близько 500 бойовиків. У районі міста Дзержинськ знищена потужна база бойовиків. За попередніми оцінками там знищено до 500 бойовиків. Пошкоджено 2 бронетранспортера. Також був виявлений і знищений опорний пункт бойовиків в районі міста Ізварине. Завдяки таким діям сили АТО зміцнили свої позиції в районі кордону поблизу пункту пропуску Ізварине, що, в свою чергу, сприяє встановленню повного контролю над Державним кордоном України.
Всього протягом доби виконано 16 літако-вильотів. З них: бомбардувальної авіацією - 2; штурмовою авіацією - 8; винищувальною авіацією - 1; транспортною авіацією - 3; літаком-ретранслятором - 2. Завдяки впевненим і активним діям, майстерності льотного складу створюються передумови для повного розгрому незаконних збройних формувань на території України.

Чтобы узнать, с какой стороны в конфликте России и Украины воюют нацисты просто наберите в гугле "Вальцман". В стане российских нацистов убеждены, что это настоящая фамилия Порошенко. Вы найдете сотни ссылок на сайты и блоги, где подчеркивается и обсуждается мнимое или реальное еврейское происхождение украинского президента. Еврейские корни - необходимый этап демонизации "врага России". Просто так ненавидеть Порошенко, допустим, за то, что он президент враждебной страны, россиянам не достаточно. Важно, чтобы он был именно евреем Вальцманом.

Показали в новостях как хоронят новгородволынского медика полевого, пацана, мать плачет батя психует

Фюле: ЄС готує безвізовий режим для українців.

Сегодня передал материальную помощь для раненных солдат-патриотов Украины, то что делает моя подруга Наталья Юсупова - это реально круто, вот так за 1-2 месяца я узнал и увидел в ней совсем не того человека которого знал и уважал до этого. Респект.

Война меняет людей, по другому быть не может и не должно, а в это время отдельно взятые ублюдки продолжают летать чартерами "по заграницам", тырить бюджетные деньги выделенные на армию, безбожно пиариться на теме войны и просто "жлобствовать".

Так например Юлия Владимировна Тимошенко недавно приперлась в военный госпиталь в г. Киеве с толпой охраны & своей вороватой свитой и подарила тяжело раненным защитникам отечества "ценные подарки" - ваучеры на пополнение счета МТС на 100гр (не интересуясь у кого какой моб. оператор) и по 0,5 кг печенья. Я не понимаю ради чего жить и столько воровать, если ты - скотина, презирающая окружающий мир. Мир отвечает взаимностью и правильно делает.

Еще один "патриот" - недавняя шестерка Юры Енакиевского и хозяин корпорации "хоритица" Евгений Черняк привез свой зад в госпиталь в сопровождении толпы охранников, "забывших" одеть бахилы(наверное раненные солдаты - опасны?) и оказал "огромную" помощь раненным - 2000 грн. Смешно, но очень грустно.

Виталий Кличко подарил госпиталю 1 кровать, с которой долго фотографироваться и давал комментарии прессе. Лев Парцхаладзе - пообещал подарить раненным айпэды и отморозился, просто исчез

Пока эти твари не поймут, что в стране война и пришло время жить для людей - страна не стабилизируется и будет жить от майдана к майдану. Их надо презирать, встречая где то - не стесняться во всеуслышанье напомнить им, что они - бестолково проживающие жизнь мудаки, пишите им в фб все, что думаете о них. Номера телефонов этих и не только уродов и членов их семей узнаю и выложу в ближайшее время.Просто зло берет.

И еще... Знаю что почти всем сейчас не просто, но презирая нелюдей, очень важно оставаться людьми, пожалуйста помогите ребятам - кто лайком и перепостом данной публикации, кто деньгами.

Это Ваша страна и Вы должны сделать все, для ее спасения, стабилизации и дальнейшего роста. Верю в Вас.

Помочь и быть уверенным в том, что помощь дойдет до адресата можно через Наталья Юсупова и фонд Vsevolod Kozhemyako "За мир и порядок", а так же на личную карту героя, остающегося без кистей рук и нуждающегося в протезировании за границей(фото этого парня показала мне Наташа Юсупова):

5168 7572 2362 5452 Березовский Олег Владимирович

Спасибо каждому из Вас. Верю.

- партия боевиков удобряет донецкий аэропорт. Процесс продолжается. Еще одна группа недальновидных террористов проходит копчение в луганском. Десантура крепко жарит. Вечером гостям снова понадобятся рефрижераторы, чтобы вернуться в Россию в полностью готовом виде. Простите за черный юмор. Путин не пропускает наши продукты? Пусть хоть свои заберет. После термической обработки.

Порошенко назначит ответственным за проведение реформ гендиректора "Microsoft Украина"

Гендиректор "Microsoft Украина" Дмитрий Шимкив будет назначен заместителем главы администрации президента по вопросам проведения административных, социальных и экономических реформ. Об этом ZN.UA сообщил источник в АП.

По информации источника, первоочередное задание Шимкива на новой должности - выписать структуру администрации президента как максимально эффективную и работоспособную.

Источник отметил, что полномочия Шимкива будут сходны с полномочиями замглавы АП времен Януковича Ирины Акимовой, однако его сфера деятельности будет охватывать не только экономические реформы, но и более широкий спектр вопросов.

Семен Семенченко
15 mins · Edited ·

Карловка 2. 40 дней спустя. Сегодня утром, в непосредственной близости от Донецка силами батальона Донбасс, Днепр-2, 93 бригады ВСУ Украины проводилась разведка с целью корректировки артиллерийского огня. В 7 часов утра смешанная разведгпуппа вступила в боестолкновение с подразделениями батальона Восток. Артиллерия ВСУ корректировалась непосредственно с поля боя бойцами батальона Донбасс. Высокую боевую выучку и героизм на поле боя демонстрировали подразделения Днепр- 2 и ВСУ. Батальону Восток был нанесен существенный урон в живой силе и технике. Со стороны противника работали автоматические станковые гранатометы, крупнокалиберные пулеметы, активно использовались снайпера. Для дальнейшего обнаружения огневых точек противника разведгруппа приняла решение спровоцировать вражеский огонь на себя. В результате к моменту отхода было уничтожено дополнительно несколько пулеметных и снайперских гнезд, общие потери противника более 20 человек, со стороны разведгпуппы потерь нет, легкие ранения получили бойцы Днепр 2 и Донбасса. Хотелось бы поблагодарить артилеристов за профессионализм, а руководство ВСУ за поддержание высокой боеготовности войск. В последнее время стали очень профессиональными и четкими действия ВСУ. Слава Украине!
P.S. к моменту отхода к месту боя потянулись подразделения батальона Север ( террористы сбежавшие из Славянска), которые еще три часа вели шквальный огонь по пустой зеленке. Передаем привет и пожелание беречь патроны для последующей работы. Кустов в Донецке много, может не хватить. ..

весела історія зі Словянська:

міністр оборони Гелетей вчора бігав у такій же спецовці, що і інші. без погон і всього офіційного. так ось стоїть він і дивіться як солдати виносять ящики зі зброєю і молвит- "ребят ви может вот так возьмете ящи.."
-а ты иди и сам бери, бл.. стоять и херней заниматься все могут..(і далі нелітературне)
солдату довго тсссикали і шшшшикали, щоб він схаменився, але чи то він не впізнав міністра чи впізнав - все одно зло бормотав щось))

В целях снижения зависимости от российского природного газа Турция и Туркменистан договорились о сотрудничестве по поставке туркменского газа в Европу через территорию Турции.

Петро Порошенко
Just now ·

Міністр оборони України Валерій Гелетей і Начальник Генерального штабу Віктор Муженко доповіли мені, що над міськрадою Слов’янська піднято Державний прапор України.

Слава Україні!

Петро Порошенко
6 mins ·

Дав доручення начальнику Генштабу підняти Державний прапор над Слов’янськом.
Начальник Генерального штабу України Віктор Муженко повідомив, що сьогодні вночі зі Слов’янська намагалися вирватися бойовики, які потрапили під мінометний вогонь українських військових. В результаті було підбито 1 танк, 2 БМП та 2 БМД бойовиків.
Зараз в Слов’янську працює розвідка Збройних сил та Національної гвардії України. Вже півтори години до наших військових місцеві мешканці несуть зброю, залишену бойовиками. Це і є справжнє роззброєння, передбачене оголошеним мною планом мирного врегулювання ситуації на Сході.

Arsen Avakov
7 mins ·

Силы АТО ведут бои с террористами в Николаевке, в непосредственной близости от Славянска. Квартал за кварталом , совместными действиями вооруженных сил, Национальной гвардии и специальных подразделений МВД поселок освобождается от бандитов с оружием. Большая часть Николаевки уже под контролем наших сил.

Заслушал доклад генерала Нацгвардии Балана, руководящего операцией, непосредственно с линии боя:
- Работаем уже восьмой час. Нормально идем, хоть и медленно. Зато без потерь! После вчерашнего жесткого столкновения сопротивление террористов ослабло. "Киев-1" - особенно молодцы сегодня, второй день в боях, а ведут себя очень уверенно - доволен, хорошо готовы оказались.

На территории взятой контроль больницы большое количество раненных, как боевиков, так и обратившихся за помощью мирных граждан. Всеми занимаются медики.
Обнаружили сто пятьдесят женщин и детей, скрывавшихся от террористов и войны в подвале центра культуры. Всем оказали первую помощь. Обратился с просьбой к харьковскому губернатору Игорю Балуте - совместно организовали эвакуацию на время боевых действий в Харьковскую область.
- А как люди приняли наших гвардейцев, как настроение?
- Хорошо приняли, были рады и очень доброжелательны. Измучались они крепко. Женщины говорят, что натерпелись в эти дни - попросили на несколько дней в эвакуацию - успокоить детей, отдохнуть от постоянного напряжения. Организовываем для них быстро силами вашей спецгруппы Кабмина из Изюма и силами Харьковсой ОГА..
* *
Несколько дней.. надеюсь этого хватит, что бы в Славянске вернуть людям привычную мирную жизнь.

"Земельная политика Киевсовета должна совершить кардинальный поворот на 360 градусов" - Виталий Кличко

В АП анонсують кримінальні справи проти керівництва Міноборони

Найближчим часом буде відкрито кримінальні справи проти керівництва Міноборони України.

Про це повідомляє джерело INSIDER в Адміністрації президента України.

"Там же жах, що твориться. У найближчі тижні мають з'явиться кримінальні справи, тому що вони там стільки вкрали", - заявило джерело в АП.

"Там така корупція - у них тільки в прес-службі Міноборони 300 осіб, а повідомити новини АТО ніхто нормально не може", - додав він.

З АТО КРИМ НАШ.