2AntiMadridista (23.02 в 23:04) № 433238
-----------------------------------------
Я цілком розділяю твої почуття. І коли дивився сюжет про Небесну Сотню то плакав. Проте, я маю переконання, що занадто довгим і надмірним оплакуванням ми тільки принижуємо їх пожертву і їх діяння.
Життя не зупиняється, боротьба продовжується. Адже саме за це і були віддані їх життя :(((((

І ще одне... у кожного свій вибір як і скільки оплакувати і вшановувати своїх Героїв. Якщо ти вважаєш, шо коли я розмірковую тут про щось не пов"язане з іменами загиблих на Майдані то я цим зневажаю їх пам"ять... цим ти не просто ображаєш мене, ти принижуєш мої почуття і мої переконання. Мені не потрібно розмахувати жовто-блакитним прапором і кричати на кожному кроці Слава Україні щоб довести комусь... а більше самому собі... що я патріот моєї Батьківщини. Так само, як не потрібно постійно повторювати імена всіх 82... а насправді набагато більше... загиблих і поранених щоб вшановувати іх пам"ять і усвідомити те, що вони зробили...

ти знаєш, колись я стояв у сербському місті Косовська-Мітровиця на місці, де загинув старший лейтенант Ігор Кіналь, офіцер ВВ із Криму... правда дивний збіг?, і хто б міг подумати як повернеться історія... він також стояв в очеплені відокремлюючи адмінбудівлі від юрби, він також віддав своє життя задля чого? Я стояв і дивився на звичайний, хіба-що трохи потемнілий від пролитої крові бетон і думав про те, що сюди не зможуть прийти ні його батьки, ні його друзі, Мені було сумно і боляче.. проте, коли я зробив кілька кроків, то побачив невеличку меморіальну дошку на сербьскій і російскій мові і... живі квіти. На моє запитання що це, мені відповіли, що це муніципалітет за власний кошт виготовили і встановили на знак пошани. А я подумав, що ось це і є вищий прояв толерантності і гуманізму. Адже для сербів, в той момент Ігор Кіналь був "ворогом і окупантом", проте сербський народ знайшов у своєму очерствілому від довгої війни і безлічі жертв серці маленький шматочок любові і для простого українського ВВешника...

Я навіть у страшному сні не міг передбачити, що те, що було у Косовській Митровиці може бути і в моїй країні... можливо це не зовсім буде у тренді, але особисто для мене, Небесна сотня, це і ті 11 міліціонерів. І я б дуже хотів, щоб і вони були сьогодні на Майдані, і щоб на місці їх загибелі теж були квіти... але мабуть ми не серби, ми так не вміємо :((((((( пробачте....

P.S. на відкриття меморіальної дошки в Митровиці командування українського контингетну не відпустило жодного офіцера чи військовослужбовця... ну щоб "нє дай Бог чего то не случилось" і тільки двоє офіцерів з місії ООН в цивільному і всупереч наказу з Києва прийшли...
:(((((((((((((((((((