Литва першою з-поміж тодішніх республік СРСР почала торувати шлях до незалежності. 1988р. постав «Саюдіс» — громадсько-політиччний рух, який розгорнув і очолив національно-визвольні змагання литовського народу.
У 1990р. відбулися вибори до Верховної Ради Литовської РСР, на яких перемогу отримали демократичні, незалежницькі сили. 11 березня 1990р. новий склад ВР Литви ухвалив рішення про визнання постанови Народного сейму щодо приєднання Литви до Радянського Союзу від 1940р. недійсною, та про вихід республіки зі складу СРСР. У квітні цього ж року Москва запровадила енергетичну та економічну блокаду Литви. Уряд К.Прунскєнє змушений був припинити державне регулювання цін на продукти харчування, і вони стрімко зросли. Створена комуністами за вказівкою з Кремля організація «Єдінство» організувала акції проти незалежності Литви – мовляв, економічна блокада та пов’язані з нею проблеми – наслідок відокремлення від СРСР. Представники «Єдінства» намагалися захопити будівлю парламенту, їм це не вдалося.
На той час уже було відомо, що Москва планує військове вторгнення у Вільнюс. 8-9 січня до Литви були передислоковані спецпідрозділ «Альфа», Псковська дивізія повітряно-десантних військ та інші частини радянської армії. 11 січня радянські війська захопили Будинок преси у Вільнюсі, ретрансляційний телевізійний вузол у Неменчині, ще деякі будівлі у столиці, Шауляї та Алітусі. Керівництво Сейму закликало громадян взяти участь у охороні парламенту, телевежі, радіоцентру, головпошти , телефонних станцій тощо. МЗС Литви скерувало до МЗС СРСР ноту протесту проти «окупаційних дій радянських військовослужбовців на території республіки».

О 20:00 було припинене залізничне сполучення з Вільнюсом. О 1.00 ночі 12 січня озброєні солдати захопили Департамент охорони краю, а десантники – телефонний вузол. На якийся час зв’язок нескореного міста із зовнішнім світом припинився.
Вночі проти 13 січня радянські десантники та підрозділ «Альфа» у супроводі танків і броньованих машин штурмували телевежу у Вільнюсі, розташовану на високому пагорбі на правому березі ріки Неріс. Біля телевежі та телецентру їх намагалися зупинити голіруч прості литовці. Під час захоплення телевежі загинуло 14 людей, поранено 1000, з них 31 – тяжко.
На заклик «Саюдісу» громадяни стали на захист парламенту, почалося зведення барикад. Штурму парламенту не відбулося. Після захоплення телецентру литовське телебачення розпочало мовлення з Каунасу, потім його ретранслювати став один із шведських телеканалів. Про події в Литві дізнався увесь світ.
Світова спільнота вкрай негативно відреагувала на радянську агресію проти Литви. Уряди та парламенти (в тому числі – Верховна Рада України) висловили своє засудження цього нападу.
Ніхто з радянських посадовців не взяв на себе відповідальність за трагічні події в Литві. Горбачов заявив, що взагалі нічого не знав про агресію, міністри-«силовики» стверджували, що жодних наказів не віддавали.
13 січня в Литві — також День поминання загиблих під час спроби захоплення Вільнюсу радянськими військами