Сьогодні на позачерговому засіданні Ради вдалося зірвати чергову авантюру «слуг народу». Монобільшість хотіла ухвалити закон «Про обчислення часу» з поправками, які дозволяли, швидко його підписавши, зірвати перехід 28 березня на літній час.

Сама по собі ідея відмови від переходу на літній час не нова. У неї є плюси і мінуси і цілком можна розглядати питання про відмову від «переведення стрілок».

Але! Робити це треба, по-перше, завчасно, а не в останній момент! А, по-друге, разом з країнами ЄС, з якими у нас, нагадаю, Асоціація і безліч транспортних та ділових зв’язків.

ЄС веде інтенсивні дебати про скасування літнього часу з 2019 року і консультації між країнами продовжаться мінімум до 2022. Україні треба просто включатися в ці консультації і виходити на спільне рішення з усією Європою.

А що б було, якби монобільшість протягнула сьогодні цю авантюру?
Кожен комп’ютер, кожен смартфон, не кажучи вже про автоматизовані системи управління, 28 березня перейде на літній час, а «слуги народу» за пару днів до цього скасували б цей перехід де-юре, а де факто, як вони це вміють, створили б бардак. Я вже не кажу про високоорганізований бізнес, міжнародне авіасполучення тощо.

Країни ЄС перейшли б на літній час, і Україна, опинилася б в одному часі з Мадридом і Римом. А з Гельсінкі, Афінами, Вільнюсом, Ригою чи Бухарестом, з якими ми живемо за одним часом десятки років, раптом виникла б до кінця жовтня різниця на годину. Коли у Києві була б десята година, в Бухаресті, який західніше, вже була б одинадцята.

Вдалося цей абсурд провалити, на щастя. Законопроєкт відправили на повторне друге читання до комітету.

http://i.piccy.info/i9/f6e0683563a872abaa7baffbfa60bb8f/1616163414/10580/1403819/FB_IMG_1616162527748.jpg