Загальновизнаною метою виховання, починаючи з епохи
Просвітництва, є підготовка всебічно розвиненої, гармонійної особистості,
інтелектуальні сили й душевна енергія якої спрямовані на утвердження
ідеалів добра, справедливості, любові до рідної землі, а в наш час і до
планети в цілому. Глобальна екологічна криза примусила інакше поглянути
на високі емоційні переживання щодо рідної землі, розглядаючи це поняття
в планетарному контексті, оскільки її благополуччя у наш час залежить від
світового. Тому теза «дій локально, а думай глобально» має безпосереднє
відношення й до патріотичного виховання. Піклуючись про рідну землю і
свою Батьківщину людина має співвідносити власні цілі, спрямовані на її
розквіт, з наслідками для більш масштабних систем, від яких вона залежить:
регіону, континенту, планети. Вищезазначені аргументи і чинники
враховуються в сучасній теорії і практиці виховання багатьох країн, в тому
чіслі й патріотичного.
Загальна мета виховання конкретизується через систему виховних
завдань, які об'єднані в напрями.
Патріотичне виховання – це організований, планомірний та
цілеспрямований процес засвоєння особистістю національних цінностей,
спрямований на формування у неї національної свідомості, патріотичних
переконань та поведінки, усвідомлення своїх вчинків і дій на благо
Батьківщини, готовності до захисту держави. Головною умовою
ефективності патріотичного виховання школярів є її системність. Система
патріотичного виховання учнів включає: мету, завдання, методи і форми
розвитку патріотизму.