Якщо техніку за допомогою FPV, команд, спеціальних боєприпасів ми вражали десятками під час кожного штурму, то з людьми все було трошки складніше.
Бо дрони не всесильні: погода, РЕБ, час на реакцію, а на снаряди під кінець оборони були жорсткі ліміти.
Техніка росіян до лютого сточилася саме тому, що на початку операції були епізоди, коли на одному полі бою під Авдіївкою горіли два десятки БМП і БТР; під тим самим териконом коксохіму забили десятки бронемашин.
ППО вдало влаштувала засідки на Су-34 і Су-35, що супроводжував їх, — дістали за 90+ кілометрів, на великій висоті, коли росіяни хотіли посікти наші колони, що котрі пробиралися через горловину.
Льотчики катапультувалися, на жаль, обійшлося без фрагів, але чотири сучасні борти — це хоч якийсь втішний приз для тих, хто сидів під прильотами півтонних бомб у 9-му кварталі та на коксохімі.
Те, що росіяни нарешті змогли масувати десятки вильотів на добу в одній смузі — тривожний сигнал для нас, бо вони перестали тицяти розчепіреною п'ятірнею, їхні авіаційні штаби спромоглися на взаємодію.
Незалежно від точності півтонні бомби зносять під'їзди й будинки, роблять на вулицях вирви п’ять метрів завглибшки й обвалюють логістику — десь склад завалений, десь до нього не під'їдеш, десь пряме влучання.
Зрештою, у приватний сектор біля залізниці ворог просочився з півночі невеликими групами, які несли боєприпаси й постачання на спині — частину вибивали вогнем і прильотами дронів, частина займала оборону в руїнах, потім наступні, накопичувався ударний кулак, штурмували наш опорник.
Навіть якщо його рівняли потім артилерією, переводячи в сіру зону, то система вогню й ліктьового зв'язку опорників руйнувалася.
Підготовлені до оборони будинки й окопи навколо них обтікали, засліплювали димами, ставили вогневе відмежування, щоб не дати підійти маневровим групам.
Знову накопичувалися і знову проривалися.
Велика кількість піхоти, яка йде по трупах своїх, а їхніх рідних усе влаштовує — це теж певна перевага.
Не кажучи про те, що Росія зосередила на напрямку більше нових бригад, ворог має перевагу в авіації, бронемашинах, лімітах снарядів.
З іншого боку, а чому б росіянам не мати цієї переваги?
У нас чотири місяці не можуть ухвалити закон про мобілізацію, розпочалися улюблені політичні ігрища партії Юлії Тимошенко з розповідями про антинародну мобілізацію та торги про бронювання за гроші.
Коли поміняли військкомів-мільйонерів на ветеранів, природно, робота просіла, поки фронтовики не увійшли в курс справи.
ТЦК досі не може перевіряти документи в цивільних без наказу коменданта й супровідних поліцейських — маячня божевільного після 24 місяців війни на знищення.
У нас досі сперечаються про 25-річний поріг (чи не надто ми опустимо вік придатних для мобілізації). Чи не засмутяться 25-річні діти, а раптом не голосуватимуть?
І чи можна людей з науки мобілізувати у промисловість?
І скільки потрібно платити ЄСВ, щоб не потрапити на фронт?
Тобто, з одного боку, у нас війна на виживання країни й критика партнерів, що мало дали (140 млрд доларів) допомоги, а з іншого — отакий цирк з 1300 поправками до закону про мобілізацію, адже куди поспішати?
І ось зараз, коли ми відійшли від Авдіївки, противник одночасно штурмує опорники на Запорізькому напрямку.Так, танками Т-55 (як ми й казали, їх використовують як основний бойовий танк, на передку, а не як доти чи самохідки), як діди, десантники на броні, підриви на мінах.
Має просування на двох опорниках.
Продовжує йти вперед на Куп'янському напрямку.
Мацає наші опорники під Вугледаром, утім з великими втратами.
Атакує околиці Іванівського й обстрілює Часів Яр.
Проте Путін під вибори отримав Авдіївку та покійного Навального.
Єдині протести — принести квіти до якогось пам’ятника, утікаючи від поліції; смерть мобілізованих родичів росіяни пробачили Путіну авансом; у котячих кормах знаходять миш'як, у бананах — паразитів; народ згоден жерти гівно та їздити на велосипеді «Орльонок».
Чому б їм не йти вперед на такому тлі?
Яке покарання російський режим отримав за вбивства опозиціонерів, за висаджену в повітря Каховську ГЕС, за прильоти по містах узимку?
Тому нам давно час прокинутися й припинити сперечатися про Євробачення та вибори, котрих не існує, до котрих ще дожити треба.
У нас сотні тисяч людей у металургії, металообробка в кожному місті, ПТУ, ремонтні потужності для комбайнів, жниварок, різні слюсарні виробництва?
І може, усі вони вщерть забиті замовленнями на корпуси й хвостовики мін? 24 місяці — більш ніж достатньо, щоб налагодити процес.
Чи ми націоналізували потужності з виробництва селітри, розгорнули арсенали й різні хімічні виробництва пороху та вибухівки, розосередилися по шахтах і нарощуємо виробництво вибухівки на ті корпуси й міни?
Ми створюємо, як ізраїльтяни, по п'ять-шість інженерно-саперних батальйонів на дивізію, тобто в нашому випадку — десятки на корпус, мобілізуємо туди крани й екскаватори, обмежено придатних і ведемо оборонні роботи в тилу некомплектних бригад, що не можуть виділити особовий склад на лопату й кирку?
Почалися оборонні роботи на півночі — факт, але в нас не лише північ.
Поки що очевидно, що поточна ситуація всіх влаштовує — ми не хочемо рвати пуп, тому що попереду ще вибори й треба розподіляти допомогу на відновлення.
У США вибори і Трамп.
Європа хоч і будує нові заводи, але не готова мобілізувати туди сотнями тисяч своїх громадян. Адже напали не на ЄС, правда?
Промислова мобілізація, жінки в армії, молодь — непопулярні речі. Але їх доведеться робити. Інакше кривава бійня за ці Мар'їнки й Авдіївки триватиме нескінченно.
А будь-якої миті Москва скаже: коридор у Крим і вода, і Маріуполь, і Мар'їнка, і Авдіївка, і Луганська область — це і була мета СВО.
І можете спробувати прорватися через ці 30 км, зчеплені вагони й три лінії оборони, з некомплектом і лімітом на снаряди (нехай навіть вам надішлють ці 60–90 літаків до 2025 року).
Залишаємо вас з'ясовувати, до чого ви там готувалися і хто найкращий президент за роки незалежності, ви це дуже любите.
А до обвалу інфраструктури, неплатежів і колапсу валютних надходжень у Москви ще треба дожити.
Ми все ще можемо й мусимо робити більше.
https://www.facebook.com/share/NJ9g2pwzubvxDTLX/