Українська влада, як завжди, зробила хід конем. А точніше — хід опосумом: зверху усміхнена європейська реформа, а знизу — дрібні лапки, що стискають горло. Президент подав законопроєкт, який, за словами пресслужб і речників у телеграмі, "відновлює автономію НАБУ і САП". І це, безумовно, правда. Точніше — така ж правда, як відсутність посадок військових, або «розвиток свободи слова» в країні, де журналістам радять менше питати.
А що ж насправді?
Так, на перший погляд — "відмотали назад". Автономія антикорупційних органів повернута, руки вже не в кишенях НАБУ, а у власних. Але… тільки тимчасово. Бо залишили найцінніше — "загальний нагляд" генпрокурора. Це такий собі "шеф поруч", який не керує, але все бачить. Володіння такою інформацією у підпорядкуванні президента веде до розуміння, як можна протидіяти у розслідуваннях НАБУ.
Генпрокурор по цьому законопроекту — це тепер такий собі "всеосяжний тіньовий спостерігач". Він може в будь-який момент затребувати матеріали будь-якого розслідування НАБУ чи САП. Так, формально він не втручається. Формально він і в політику не йде. Але ж формально — і «Слуга народу» не співпрацює з ОПЗЖ.
І далі ще краще. Побачивши щось «не те» — наприклад, справу проти друга президента — він може передати її іншому прокурору, який перевірить дії першого прокурора. Це такий собі прокурорський матрьошковий механізм — лушпиння за лушпинням, а в середині завжди сидить одна й та сама людина, що здійснює контроль.
Влада пропихує множинну підслідність. Підслідність це найулюбленіша гра нашої влади. Провадження може вести НАБУ, але раптом ДБР каже: "Це наше!". Потім приходить прокуратура і каже: "Взагалі-то, це наше спільне". І справа про «яйця Глиняної» (або інші тендерні дива) тихенько зникає у лабіринтах юрисдикцій. Бо коли за справу відповідають усі, то не відповідає насправді ніхто.
У новому законі вирішили зробити перевірки на поліграфі кожні два роки. І це не якийсь там іноземний, об’єктивний поліграф, а наш, вітчизняний, перевірений методикою СБУ. Це як зважування на совість — ваги ніби є, але вже показують правильну вагу, навіть до зважування.
Але на цьому не зупинились.
Ідея геніальна: СБУ протягом пів року перевіряє працівників НАБУ на зв’язки з Росією. Так, саме СБУ — той орган, який не може пояснити громадянам, чим він займається, крім як організацією обшуків у волонтерів і прослуховуванням конкурентів. І я не про те СБУ, яке знищує ворога.
Цей закон — не наступ на незалежність НАБУ. Це її дбайливі обійми. Але такі, знаєте, трохи задушливі, щоб ніхто не помітив...