Перше, що зрозумів Костянтин Щегоцький, коли прокинувся: його гроші зникли. Він ще не встиг це усвідомити, як помітив ще більш дивну річ: жінки, з якою він провів ніч, немає, натомість на стільці навпроти сидить Хюсню. Ім'я цього відомого гравця збірної Туреччини та стамбульського "Бешикташу" — Хюсню, а прізвище — Савман. Проте у тогочасних радянських джерелах про матчі з турками замість прізвищ гравців вказані імена: Фікрет, Хюсню тощо. У матеріалах справи Щегоцького ім'я Хюсню (іноді написане з помилками — Хюйсю, Хюйсню, Хюненю) теж фігурує, як прізвище.— капітан турецької команди.
"Ти що тут робиш?" — читалося в погляді київського футболіста, але його стамбульський колега замість відповіді лише засміявся.
Щегоцький різко підвівся. За вікном борделю світало. У голові виринали спогади про вчорашній день. Гра збірних Туреччини та СРСР на стамбульському стадіоні… Бенкет у радянському торговому представництві, де всі добряче напилися… Потім, коли вже була глибока ніч, гравець московського "Спартака" Андрій Старостін запропонував своєму приятелю Щегоцькому продовжити відпочинок у місцевому будинку терпимості. У матеріалах справи використаний цей застарілий вираз — вірогідно, футболісти називали публічний дім саме так.. Той не відмовився.
"Що це все означає?" — спитав нарешті Щегоцький. Він пам'ятав, що Хюсню трохи говорив російською.
Далі процитуємо покази динамівця:
"… він відповів, що гроші в нього, і що він встиг сфотографувати мене в кількох видах із повією, і передасть фото нашому представнику делегації".
Щегоцький почав благати не робити цього. Хюсню поставив умову: таємниця залишиться таємницею, якщо киянин передаватиме йому інформацію про кількість фізкультурників та фізкультурний рух в Україні.
Переляканий радянський гравець був готовий на все, аби лише керівництво не дізналося про його нічні походеньки — тоді про наступні закордонні поїздки можна забути. І погодився.
.....
Страх підштовхував спортсмена залишити Київ — здавалося, так буде мене шансів, що його викриють. Задуму перейти до московського "Локомотиву" на початку 1937 року завадив керівник уже згаданого Спорткомітету республіки Леонід Коритний. Він викликав футболіста й почав лякати певним компроматом, який опиниться в НКВС, якщо гравець піде з "Динамо". Спочатку погрози не справили враження — ну який компромат може бути в Коритного? Але коли чиновник вимовив лише два слова — "пам'ятаєш Туреччину?" — Щегоцький зблід. Коритний знав про зв'язок із Хюсню!
Посадовець запевнив: нічого страшного, ніхто не дізнається, треба просто бути в Києві та виконувати його завдання. Як виявилося, інтерес Коритного був не в тому, щоби "Динамо" зберегло сильного гравця та успішно виступало. Навпаки — голова Спорткомітету прагнув, щоби Щегоцький шкодив команді — руйнував дисципліну, сприяв моральній та фізичній деградації. Наприклад, він любить хильнути — нехай робить це частіше перед матчами, і буде добре, якщо інші приєднаються.
Навіщо це Коритному? Гравець, звісно, поцікавився, на що почув відповідь: "ти не питай, а виконуй". Але було очевидно: Коритний пов'язаний із ворогами, радше за все троцькістами, і займається шкідництвом, підриваючи спортивну потугу країни.
І знову загнаний у кут Щегоцький був змушений погодитись.
.....
Як Щегоцький ставився до режиму, який вкрав понад рік його молодості та відмовив у реабілітації? Віталій Ліщинер каже, що Сталіна батько поважав.
"Так, я дивувався: "Він же тебе посадив!". На що Костянтин Васильович відповідав, що то різні речі й що без "вождя народів" ми не виграли би війну проти Гітлера", — розповів він у інтерв'ю.
....
https://www.istpravda.com.ua/short/2021/09/27/160226/та мілю навіть згадують у статті
но мілє до такого далеко канєшно....