Геополітика двох стільців: візит Джонсона і візит Негаммера
Найголовніше, чого ми тут з глибин української політики не побачили - те, як візит Джонсона *раптово* корелює з недавнім візитом очільниці Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн до Бучі і Києва. Раптовість візиту і показовий воєнний зміст: ми, ось, передаємо Україні зброю - а ви шо? ЄС і Лондон між собою не можуть поділити не лише європейський простір як такий, але і місце України в цьому просторі.
Значною мірою в просторі вирішується питання чи буде Україна належати до європейської (з центрами у Брюсселі і Берліні-Парижі) чи до євроатлантичної (з центрами у Вашингтоні і Лондоні). Ви помітили, як США і Британія відмовили нам у однозначному наданні гарантій безпеки, про які почав говорити Київ? Ці гаранті не хотіли дати нам не тому що нас «не люблять» - просто опція «нейтралітет + гарантії» виключає вступ до НАТО - тому на неї так спокійно можуть погодитися ті, хто не дуже хотів нашого вступу (Німеччина - найбільш показовий зразок), і тому про неї розводять руками ті, хто і досі сприяє нашому вступу - США і Британія. У цьому розкладі безперечно Британія грає для нас роль «партії війни» і сприяє будь-яким факторам воєнного розгрому РФ, до яких може дотягнутися. Яка альтернатива розгрому РФ і стагнації російської військової машини остаточно? Вірно, “wannabe win-win” переговори - ми робимо вигляд що РФ неможливо добити і треба погоджуватися на мирні угоди (без обговорення Криму навіть) - вони просто виводять війська аби хоча би частково зняти санкції і через три роки повернутися. Звісно, нам з вами і навіть Україні як такій це невигідно.
По численним заявам російської сторони - від інтерв’ю Пєскова де він визнає те що втрати РФ величезні до заяв Лаврова про те що українська сторона «змінює» вимоги, плюс по численним новинам з фронту і динаміці подій на Донбасі і Півдні, західної санкційної політики стає зрозуміло: зараз не Україна, а саме РФ просить перемир’я, з можливістю згодом «зіскочити» із санкцій, бо справи на фронті погані, а в сфері економіки і дипломатії у росіян ще більший розгром.
Я більше ніж певен і у наступному: візит Джонсона співпав у часі з візитом канцлера Австрії Негаммера не просто так. Скоріше за усе, і в цьому факті є певна дуальність і конкуренція. Негаммер дійсно може виконувати неабияку важливу для РФ роль неформального посередника, а для України - просувачем і зовнішнім спікером на користь моделі «нейтралітет + безпекові гарантії», значною мірою подібної до власне ситуації з Австрією.
Показово вільно у Австрії себе почували гроші мафіозної групи Могилевича, досить вільно себе там почуває і Дмитро Фірташ, так само наближений до російського мафіозного короля Могилевича. Минулого канцлера Себастіана Курца, до речі, помітили якраз на тому що він літає літаками Фірташа, чи це не співпадіння? Сьома Могилевич - важлива фігура, про яку ми дуже мало знаємо, але участь у російському корумпуванні політичної верхівки Угорщини і Австрії, як і в управлінні мережами російської мафії в США він має безперечну. Фірташ і Льовочкін - паростки цієї мафії в українській політиці, теж не безпідставно названі «газовою мафією» або «мафія РУЕ» - мафія РосУкрЕнерго. Між іншим, в ході візиту у Київ канцлер Негаммер пішов від відповіді на питання, коли Австрія приєднається до газового ембарго проти РФ - дійсно, а навіщо, якщо попередник Негаммера спокійно собі літав літаками представника російської газової мафії Фірташа.
На додачу до усіх бонусів про газову мафію: на одній із плівок «касетного скандалу» часів Кучми, тодішній очільник СБУ Ігор Смешко доповідає Кучмі про те що Могилевич - особливо цінний кадр який працював за кордоном на ПГУ КГБ СССР (Перше головне управління - зовнішня розвідка). Тобто не просто мафіозі, а дядечко з геополітичним душком стратегічної агентурної роботи за спиною. До речі, справа проти Могилевича в СБУ *випадково* знищена після Помаранчевої революції в 2005 році, вот так случайность!
Показовим залишається цілий ряд випадкових і не дуже зв’язків групи Льовочкіна-Фірташа із нинішнім українським політикумом в найближчому оточенні Зеленського. Єрмак, між іншим, вихідець з менеджменту «Інтера». До речі, Інтеру разом з небагатьма іншими каналами дали можливість брати в національному телемарафоні від влади - так само немалий показник лояльності між Льовочкіним і ОП - «Україна» Ахметова, наприклад, такої честі від Банкової не отримала. Показово і те що щонайменше двоє замів глави ОП Єрмака - Жовква і Андрій Смирнов працювали в АП під прямим керівництвом Льовочкіна в буремні 2010і роки правління Януковича. Чи варто розповідати і про те, як Єрмак відновив проект курорту «Боржава» на якому колись добряче розпиляв грошей Льовочкін через свого фунта Каськіва? Саме у цьому проекті і працювали Смирнов і Жовква.
13 березня зам Єрмака Ігор Жовква, до речі зробив досить таки «обнадійливу» заяву про те що єдина альтернатива переговорам України з рф є ще більш кривава війна з поширенням на інші країни Європи. Це саме по собі досить таки проблемно виглядає у ретроспективі одного місяця: після третього тижня боїв перелом на користь України був вже однозначним, а робити такі заяви - готувати ґрунт для поступок РФ.
Я більш ніж певний: група Фірташа-Льовочкіна не дарма опинилася навколо Зеленського і саме вона зараз просуває «нейтралітет» через негайну мирну угоду з РФ, виступаючи посередницькою ланкою між РФ, Україною та в даному випадку Австрією. До речі, відставний проросійський дипломат Олександр Чалий - активний просувач нейтралітету (про нього він до речі заговорив задовго до самої війни) - включений до лав переговорної групи з боку України колись був звільнений з МЗС «євроінтеграторами», як було сказано в 2008 році на шпальтах УНІАН. За нього досить показово заступився експерт Андрій Єрмолаєв - радник Льовочкіна, якого той протягне на посаду очільника Інституту стратегічних досліджень при Януковичі. В тому ж коментарі, до речі, Єрмолаєв виступає і проти зняття з посади посла в РФ Костянтина Грищенка, пов’язуваного з Льовочкіним міністра закордонних справ часів Януковича. Незадовго до війни Грищенко теж висловлювався на користь гарантій і нейтралітету.
А що, ви чекали що російські агенти усі будуть дурнуваті і так просто махатимуть вам в обличчя триколором, закликаючи негайно вступити в русскій мір? Ні, у цієї страви значно більше шарів: операції будуть під чужим прапором, будуть неоднозначні і вам знадобиться чимало часу аби щось зрозуміти взагалі.
Не вірте новинам. Читайте їх ретроспективно: іноді новини п’ятнадцятирічної давності значно краще пояснюють сьогодення ніж сучасні.
Ярослав Божко.