ПАВЛЮЧЕНКО - БАНДЕРІВЕЦЬ З ПУЩІ.:
АРГУМЕНТИ НА КОРИСТЬ МИРУ.
1. Вперше з початку війни санкції, введені ЄС проти рф, починають не опосередковано, а безпосередньо тиснути на Китай. Під удар постають банки та кампанії, які співпрацюють з ОПК рф та с нафтогазовою її галуззю. Наступні пакети санкцій з боку ЄС також будуть містити обмежувальні заходи проти китайського бізнесу. Сам Китай станом на зараз робить все можливе щоби максимально розширити розкол, який існує між Європою та США, з ціллю створення ситуативного союзу з першими проти останніх, а це можливо виключно у випадку досягнення домовленостей або з Європою, або з США, або з обома гравцями одночасно, по "українському питанню". Станом на зараз Китай максимально активізував зусилля спрямовані на досягнення домовленостей з Європою при тому не відкидаючи переговори з США. Ситуація, коли Пекін просто спостерігав за війною за принципом - "чекаю на те, що повз мене пропливе труп мого ворога", вже у минулому. Китай не бажає безпосередньо втрачати гроші на підтримці економіки та фінансів рф у стабільному стані, економічна ситуація в самій Піднебесній залишається складною - потрібна "Угода", яка якщо не виключить, то суттєво знизить ризики впливу російсько-української війни для власної економіки. У Китаї чудово розуміють, що підтримка американським істеблішментом капітулянтської та безхребетної політики Трампа по відношенню до рф та Китаю тане і вже наприкінці осені маятник настроїв у американському політикумі почне свій рух у зворотньому напрямку з поступовим. але сталим спротивом США, у тому числі санкційним, діям путіна. Кращого моменту для досягнення прийнятних для себе глобальних домовленостей може не бути.
2. рф приблизно з грудня не зможе забезпечувати поповнення особового складу угруповання в Україні виключно контрактниками, станом на зараз мобілізаційна машина рф працює практично "з коліс", а потік бажаючих підписати контракт з армією впевнено скорочується вже 4 місяці. Щоби продовжувати досягати мінімальних здобутків в Україні наступного року потрібно проводити мобілізацію, хоча би часткову. путін боявся та боїться її проводити з декількох причин.
а). В умовах перегрітої економіки та яскраво вираженого дефіциту робочої сили, в першу чергу кваліфікованої, мобілізація здатна поховати навіть натяки на економічне зростання та на вихід російської економіки з рецесії, яка вже практично розпочалася. Мобілізація остаточно доб'є цивільні галузі економіки та потім по ланцюгу це торкнеться і ОПК.
б). Показові настрої щодо війни у самій рф - вже три чверті населення бажають миру, постійно збільшується кількість прихильників "миру без досягнення цілей СВО". Цілком реально те, що у випадку оголошення мобілізації їх кількість зросте до переважної більшості населення рф, а у населення національних автономій рф, які несуть непомірно високий тягар постачання "м'яса" для війни, рівень протестних настроїв може підвищитися до ступені відкритих протестів. А ті протести, у свою чергу, теоретично можуть спровокувати глобальні загальноросійські.
3. Демографічна ситуація у рф не дозволяє казати про можливість подальшого ведення бойових дій наявної інтенсивності у 2026му році без ризику скочування ситуації у стан гострої кризи. Станом на зараз рівень народжуваності у рф найнижчий з 1999го року, подальше вимивання чоловічого населення через бойові дії створює чергову "демографічну яму" у яку рф вже потрапляла на початку 90-х. Наявна у рф панівна пропагандистьсько-законодавча кампанія під гаслом - "Народжувати повинні всі баби, бо розумних багато, а піхоти не вистачає", по оцінках Розвідспільноти США, не спрацьовує - народжуваність у перерахунку на одну жінку фертільного віку залишається на рівні 1.4 дитини з тенденцією до подальшого скорочення до показника 1,2 дитини на одну самку. З точки зору розумної політики стратегічно необхідно якнайшвидше закінчувати війну, вивільняти в першу чергу фінансові ресурси та переспрямовувати ті з забезпечування першочергових військових потреб на у тому числі політику підвищення народжуваності та захист материнства та дитинства.
4. Загальна деградація російської економіки прогресує, на цю тему можна написати величезний допис. Цитата голови ЦБ Набібуліної початку цього року про те, що рф "повністю вичерпала можливості економічного зростання" початка цього року досі актуальна. У рф немає можливості доступу на зовнішні фінансові ринки задля інвестицій у власне економічне зростання, немає власних ресурсів для таких інвестицій, існуючі санкції поступово скорочують валютні надходження від продажу нафти та газу в першу чергу. Китай, формальний союзник рф, не виконує своїх обіцянок у сфері інвестицій у економіку рф та діє за принципом мародера - дере з рф останні лахи користуючись її тотальною фінансовою та економічною залежністю від волі Пекіну. Першочергова вимога рф у контексті будь яких переговорів по Україні - зняття чи послаблення санкцій введених проти неї. Будь які послаблення неможливі до як мінімуму закінчення бойових дій, як максимум - до підписання "Мирного договору". Саме тому рф поступово відмовляється на переговорах від нереальних вимог типу "денаціфікації" та "демілітаризації".
5. Суспільні настрої, про які я вже згадував у першому пункті, вже безпосередньо впливають на інформаційну політику рф. По службі я маю інформацію про суспільні настрої у рф і дані моніторингу її інфопростіру. Я неодноразово давав статистику - кількість прихильників миру з Україною зростає постійно, але за останній місяць як мінімум у три рази зросла кількість розміщених з ЗМІ матеріалів від знакових постатей калібру Калашнікова, Рогозіна та парамілітарних блогерів з рефреном - "Війна зайшла в тупик, сили рівні, потрібні мирні переговори". При високому рівні фантазійності можна допустити, що виступи цих персонажів є результатом їх самодіяльності, але знаючи реальний стан речей та підзвітність "бійців ідеологічного фронту" кремлівським босам, у їх самодіяльність може повірити лише вельми наївна людина. Більше - сам кремль організує зливи у пресу таємниць ГШ про подальшу безперспективність ведення бойових дій наявної інтенсивності.
Далі буде.
+1