🗣 «Відчуття, коли на тебе наставляють автомати, не дуже приємне».
Після початку повномасштабного російського вторгнення рубіжанин Чоловікові довелося відчути на власній шкурі всі переваги "русского мира" і познайомитися з його одіозними представниками.
Далі історія Сергія 👇🏻
🗣 «Мене звати Сергій, мені 29 років і я народився, виріс в місті Рубіжне. До початку війни працював начальником зміни на ТОВ «НВП Зоря». Це дуже непроста робота, але вона дозволяла почувати себе впевнено в фінансовому плані, придбати квартиру, робити ремонт та відкладати кошти на власні потреби та захоплення. Також найбільшим моїм хобі є колекціонування вінілових платівок. Це досить дороге захоплення, але завдяки роботі, вистачало й на це».
🗣 «24 лютого змінило все і для всіх. На телефоні я одразу побачив купу повідомлень від знайомих з Києва та Харкова, що почалася війна. Потім і в новинах. Проте я поїхав на роботу й вже на території заводу ми почули й побачили, як відбувся авіаудар по інфраструктурі підприємства».
🗣 «Я періодично чергував на підприємстві до 12 березня. З кожним днем ставало все небезпечніше, відчувалося, як лінія фронту наближається. До речі, за лютий та й за ці чергування під обстрілами робітники не отримали нічого»
🗣 «Пересидівши» війну 2014 року, ми думали, що й цього разу «минеться». Але я помилився. Можна було дешевше, простіше та зручніше евакуюватися на початку, але з кожним днем ця можливість танула, як морозиво на сонці. Тому зараз закликаю жителів Донеччини: не сидіть, а їдьте. Не вийде пересидіти у квартирі, не минеться - ви не уявляєте, яке пекло вас очікує».
🗣 «З першими штурмовими підрозділами “ЛНР” я познайомився раптово, коли лагодив у бабусі вікна, які вилетіли після прильотів у двір. Відчуття, коли на тебе наставляють автомати, не дуже приємне. Добре, що хоч нам дали піти. Проте бабусину трикімнатну квартиру відібрали».
🗣 «Гуманітарна допомога від росії - така ж жалюгідна й нікчемна, як і сама росія. Я так нічого й не зміг отримати жодного разу. Але вже потім по ТБ бачив, що всього, виявляється, було «купа й вдосталь».
🗣 «Стало ще гірше з приходом кадирівців. Все, що ви бачили про них в інтернеті, - правда. Мужність та сила в них є лише на сторінках Тік-Току. Розуму немає і там. Мені довелося «познайомитися» з ними особисто, на огляді. «Подарував» їм павербанк, але пішов цілий та здоровий - гарна угода».
🗣 «Було ухвалено рішення переїздити в столицю. Там мене запросили працювати у Vinyla. Це корнер з аудіотехнікою та платівками, найкращий в Києві та Україні (це об‘єктивно). Дуже вдячний за це запрошення, бо я завжди мріяв про роботу, яка буде приносити не лише фінансове, але й моральне задоволення - нарешті я це отримав».
🗣 «Наприкінці я хочу звернутися до тих, хто так само зараз сидить в небезпечних регіонах. Евакуюйтеся. Мені життя подарувало кнопку «Restart», майбутнє. У вас поки що така можливість також є, але не проґавте її, бо опції «Спробувати ще» не буде як в комп‘ютерній грі…»
Джерело: Трибун
http://surl.li/clbvc Кулсторі.