ПАВЛЮЧЕНКО - БАНДЕРІВЕЦЬ З ПУЩІ.:
ЄРМАК. "ВІРНИЙ СПРАВІ СТАЛІНА"!
Вперше я звернув увагу на персону Єрмака далеко не одразу після призначення того на посаду помічника Президента Зеленського у травні 2019го - на той момент череда "зашкварів" у "Слуг" та у самого Президента ще тільки розкручувалася та створювала певний хаос у сприйнятті взагалі всіх "зелених" персоналій, а вся нова влада здавалася збіговиськом випадкових людей, абсолютно переважно невігласів та шахраїв, яких викинув на поверхню українського моря геній Коломойського. Але вже восени, коли влада більш-менш "устаканилася", я почав уважно слідкувати за все зростаючим впливом пана Ермака у президентському апараті. Ну а коли той по всім Сталінським калькам зжер голову ОПУ, по сумісництву "смотрящего" за Президентом від Коломойського на прізвище "Богдан", то я чітко зрозумів - Єрмак підручники по історії не скурював - він по них вчився і вчився як мінімум непогано.
Протистояння Єрмака та Богдана нагадувало класичне протистояння Сталіна та Троцького. Харизматичний, веселий, непоганий оратор та пристойний управлінець Богдан був "улюбленцем партії та особисто вождя - Зеленського", тобто класичним Троцьким, промови якого "запалювали зелені маси". Як там у Савінкова співав козак - "Полюбили сгоряча русские рабочие Троцкого и Ильича и все такое прочее". Змінити "революціонерів" на Богдана та Зеленського, а "русский народ" на більшість українців - буде ілюстрація до того, що коїлося у пам'ятних 2019 - 2020му році. Абсолютно не харизматичний Єрмак - Сталін мінімально світився у софітах - він свято та неуклінно виконував власну програму дій за заповітами "отця всіх народів". А заповіти твердили, що головне у боротьбі за владу не збирати оплески під час виступів з трибун - головне стати для Президента незамінним та перебрати на себе абсолютну владу спочатку у його апараті, а потім вже той абсолютно підконтрольний апарат забезпечить його керівнику не абсолютну, проте велику владу у всій державі через вплив на свого боса. Єрмак спланував та цілеспрямовано втілював у життя план захоплення влади у ОПУ і свого добився змістивши з посад спочатку Богдана, а потім усіх, хто залишився вірним Богдану та Коломойському. Зеленський не писав "Листи З'їзду" як відсторонений Сталіним від фактичної влади Ленін, він не збирався забирати "делеговану" владу у голови ОПУ - він з вдячністю прийняв з рук Єрмака працюючий виключно на забезпечення власних, не державних, потреб апарат та делегував його очільнику ще більш суттєву частину своїх повноважень. З преамбулою покінчено, перейдемо до власне характеристики.
Основні чесноти Єрмака є продовженням його недоліків і це не парадоксально - закономірно.
Єрмак - прекрасний організатор взагалі, роботи апарата Президента зокрема. Як у Гітлера без працюючого Бормана "все валилося з рук", так і у Зеленського все валиться з рук, коли його улюбленця з тих чи інших причин відстороняють від виконання обов'язків, наприклад на переговорному фронті.
Єрмак - чудовий тактик з миттєвою реакцією на постійні проколи всіх гілок контрольованої "зеленими" влади. Реакції на ці проколи завжди були або блискавичними, або, через деякий час, достатніми щоби нівелювати корткостроковий негативний вплив тих на популярність Президента.
Єрмак - великий профі у роботі з українським електоратом - він прекрасно знає як больові, так і ерогенні зони "пересічного українця" з більшості населення, а тому як вправний піаніст вміє грати на тих, у підходящий момент натискаючи на потрібні клавіші тим самим підтримуючи стабільно високий рівень популярності Зеленського серед українського електорату.
Єрмак - талановитий інтриган який вміє і "розділяти та володорювати", і цими інтригами призначати на абсолютну більшість посад у силових та правоохоронних структурах та у виконавчій владі взагалі, виключно лояльні, або віддані собі та особисто Зеленському, кандидатури.
По великому рахунку чесноти Єрмака на цьому вичерпуються. Тепер про недоліки які є продовженням його чеснот.
Чудовий організатор та талановитий тактик Єрмак не має ніякої глобальної стратегічної цілі. Сталін захопив владу у СРСР задля саме глобальної цілі - завоювання влади у всьому світі. Ціль Єрмака - збереження влади для себе особисто та для свого боса як персони, яка цю владу для українців символізує. Де буде згодом Україна, на яких засадах буде функціонувати, яка політична система буде побудована - то все питання вторинні, якщо не третинні. Головне - влада, а у іншому - "перед тобою весь світ" та безмежне поле для маневрів.
Єрмак - вкрай посередній, це як максимум (бездарний, як мінімум), переговорник, який не вміє формулювати доступною для співрозмовника мовою, свою думку. та й думок щодо стратегічних для України питань має небагато. Всі переговори, які доручав проводити Єрмаку Президент, або закінчувалися незадовільним для України результатами, або майже повною відсутністю таких взагалі.
Єрмак не має ніяких принципів, і це стосується як загальних щодо побудови Держави на ім'я "Україна", так і ідеологічних, на яких повинна така побудова здійснюватися. Єрмак легко змінює "політично-ідеологічну орієнтацію" вільно мігруючи від частково націоналістичного до відверто малоросійського берега української політичної ріки, та у зворотньому напрямку. І цією міграцією рулить виключно електоральна вигода направлена на забезпечення популярності та влади, яку та популярність забезпечує.
Єрмак абсолютно безпринципний у кадровому питанні і, вочевидь, взяв за принцип роботи на цій ділянці вислів Ден Сяопіна - "Не має значення, яка кішка - біла чи червона, головне, щоби мишей ловила". Для Єрмака не має жодного значення минуле кандидатур на державні посади які він просуває - його цікавить виключно ефективність роботи по побудові автократичної системи влади в Україні, яку ті кадри будуть забезпечувати. Дуже брудний бекграунд? Тим краще - він буде запобіжником проти власних амбіції брудних посадовців. Єрмак органічно не виносить конкуренції, для нього є абсолютно неприйнятним кадровий принцип - "Набір робітників розумніших за свого боса". Будь який прояв амбіційності підлеглих, талантів більших за ті, що має сам Ермак забезпечують автоматичний викид з системи цих "вискочок".
Єрмак - автор та ідеолог системи централізованої корупції як основи для існування Української Держави. Децентралізована корупція як основа для системи розбудови пост-радянської України, поступово або знищується через тиск на неї контрольованих ОПУ правоохоронних органів та корумпованих судів, або вписується у централізовану систему. Ні про яку демократію та реальну боротьбу з корупцією в Україні мова, в уявленні Єрмака, йти не може - мова може йти виключно про створення корупційної вертикалі та про вдягнення її у псевдоантикорупційний камуфляж.
Єрмак абсолютно очевидно має ознаки "манії величі" та вважає себе видатним шахістом, який мислить на декілька ходів наперед. По факту ж голова ОПУ не бачить майбутнє навіть на два ходи наперед, що вкотре підтвердила ситуація з обмеженням прав антикорупційних органів. Єрмак живе за принципом - "Зробимо те, що нам треба, а потім побачимо, - яка на це буде реакція та як нам потім реагувати нам на таку реакцію".
Єрмак злопам'ятний. Якщо у нього був у минулому конфлікт з кимось, то він не забуде про нього навіть якщо згодом примириться зі своїм візаві - голова ОПУ зробить життя супротивника максимально нестерпним переслідуючи і його бізнес, і його самого за допомоги державної машини та правоохоронних органів зокрема.
У якості резюме до характеристики можна перефразувати анекдотний вислів - "Яка Держава, такі й теракти", у вислів - "Яка Держава, такий і Сталін. Єрмак - не зрадник України. Він набагато гірший - голова ОПУ не відділяє своє існування від існування нашої України та сповідує королівський вислів - "Держава - це я". Його безпринципність, очевидна корумпованість, недалекоглядність, відсутність стратегічного бачення на всіх напрямках, "тіньовий нарцисизм" та безумовний вплив на Президента поряд з його посередніми розумовими та організаторськими здібностями, зробили нашу Державу певною заручницею чеснот та недоліків пана Єрмака. Автократична система централізованої корупції, яку неуклінно будує в Україні Єрмак - пряма загроза як існуванню України як демократичної Держави, так і її євроатлантичним прагненням. На біду голови ОПУ той примудрився своїми діями зробити з себе у очах американського та європейського істеблішменту символ неефекттвності та корумпованості. Хто високо злетів, тому боляче буде падати. Зеленський свого часу, на вимогу США та Європи, "здав" Коломойського. І дуже вірогідно, що після повоєнних виборів, а може і перед ними, саме Зеленський згодує електорату "дохлого апаратного лева" чим і задовольнить вимоги "колективного Заходу", і, одночасно, дасть гарантії своєму колись всесильному керівнику апарату гарантії безпеки та збереження статків за мовчання. Станом на зараз кандидатура для заміни Єрмака вже існує.