Бігус, який заробив собі «чесне імʼя» на «свинарчуках» ,тепер є не тільки «зливним бачком», а і «інструментом» в боротьбі з ворогами ОПи і приЗЕдента))
Дмитро Биков:
Дозвольте висловити свою думку про те, чому ж насправді "злили" сумнозвісний чат депутатів від "Слуги Народу" саме в руки Дениса Бігуса. І перш ніж шукати відповіді, згадаємо простий факт: на кого сьогодні реально працює Бігус? На СБУ. Це вже не той незалежний журналіст-розслідувач, який працює на громадянське суспільство (тут теж були великі сумніви) — сьогодні його діяльність більше вписується у рамки політичної доцільності, визначеної Офісом Президента. Сам Бігус роботу на СБУ, до речі, і не заперечує.
Тож і логіку цього "зливу" слід шукати не в боротьбі за прозорість, а в боротьбі за контроль. А тепер — до обставин.
Після гучного виходу з партії "Слуги Народу" Дмитра Костюка, який публічно натякнув, що ОП нібито розглядає сценарій розпуску Верховної Ради, єдиної наразі легітимної інституції, яка ще функціонує за Конституцією (а не порушує її), на Банковій зрозуміли: загроза виходить за межі кулуарів. І вирішили перехопити ініціативу. З'явився злив переписок, які частково демонструють хаос, некомпетентність і внутрішню деградацію фракції — але без криміналу, зате з потрібним акцентом. На фоні цього парламент виглядає ще менш спроможним — що вигідно, звісно ж, виключно президенту.
Тут варто згадати стиль роботи заступника голови ОП Татарова — старого майстра кулуарних розкладів ще з часів Януковича. Ці "контрольовані зливи", де замість справжніх злочинів показують переважно дурість і маргінальність депутатів, — це типовий інструмент тиску. Щоб утримати монобільшість бодай зовні. Щоб не розбігались. Бо поки вона ще потрібна Зеленському — для прийняття "потрібних" рішень і збереження вигляду демократії.
Але давайте не обманюватися. Адже всі прекрасно розуміють: окрім таких «м’яких» фрагментів, у "чаті" є й такі, за які можна легко відкрити кримінальне провадження. І це чудово знають самі депутати. І це прекрасно знає Татаров. І Єрмак. Саме тому цей злив через Бігуса — не журналістське розслідування, а "делікатне" попередження всім, хто ще сумнівається, чи варто бути занадто самостійним. Бо не хочеться присісти, як Дубінському.
Це класичний жабогадюкінг: внутрішньовидова боротьба у середовищі, яке вдає з себе владу. А для виконання брудної роботи залучають "незалежних" журналістів. Тих, що вже давно незалежні тільки від совісті.