Вже набат. Але Зеленському, єрмаку і Сирському заєбісь.
Американський доброволець Раян О'Лірі, командир підрозділу Chosen Company: Ми втратили більше людей через неякісне командування, ніж від дій Росії. Я закриваю "Chosen Роту", так як вести людей на забій без жодної причини - це суперечить моїм переконанням і цінностям.
Повторю ще раз: як солдат із лютого 2022 року, я стверджую, що ми втратили більше людей через погане керівництво та радянське мислення, ніж від прямих дій Росії. Офіцерський корпус України поводиться як кастова система недоторканних або "армійських князів". Замість того, щоб дбати про нормальні умови життя солдатів, більшість керівництва більше турбується про наявність душу, приватної кімнати тощо. Ця система дозволяє некомпетентним офіцерам не лише уникати відповідальності, але й отримувати підвищення чи переводитися на інші посади, щоби уникнути паперової тяганини або щоб командир бригади чи батальйону, який їх призначив, не мав потреби знижувати в званні друзів чи розбиратися з наслідками. Така система кумівства має прямий вплив на ситуацію на передовій. Реальний приклад — 59-та бригада. Після того як Сухаревського перевели до СБС, командування передали Шевчуку. У перші два місяці свого командування він відправляв офіцерів розвідки в штурмові дії, що призвело до загибелі та важких поранень серед тих, хто не мав жодного стосунку до бойових операцій. Це підірвало не лише моральний дух, а й ефективність підрозділу. Він відправляв солдатів на недосяжні позиції без жодної надії на підкріплення або навіть на виживання. Понад 16 місяців знадобилося, щоб його зняли з посади. 16 місяців рішень, які коштували десяткам, а можливо й сотням людей життя. Такі ситуації — частина проблеми у Сухопутних військах України. Корпус сержантів не був належним чином сформований із початку повномасштабної війни у 2022 році, а офіцерський корпус продовжує жити за радянськими шаблонами, де провали прикриваються, а платять за це солдати. Ми проливаємо кров за Україну, ми вмираємо за Україну, ми боремося заради наших дітей, дружин, синів і дочок — у той час як офіцери, яким байдуже, які не мають мотивації, не мають права командувати, продовжують робити помилки, що ведуть до безглуздих смертей. Я не можу говорити про рівень вище батальйону, але враховуючи останні заяви офіцерів, які намагалися змінити систему та були змушені подати у відставку — це має стати сигналом для тих, хто при владі. Потрібні зміни, якщо ми хочемо зберегти свободу наступного покоління, українську ідентичність і продовжити шлях до демократії. За нинішніх темпів ці офіцери й надалі заповнюватимуть кладовища хоробрими, мужніми українцями без жодної обґрунтованої причини. Саме тому я більше не поведу хоробрих чоловіків і жінок у саме пекло бою, якщо не знатиму, що в тилу є офіцер, якому не байдуже наше життя й який хоче виконати місію разом із нами. Найцінніше, що ми маємо — це наші люди, наш розум, наша здатність мислити. Ми повинні закарбувати віру в те, що люди важливіші за метри й медалі — наразі цього, на жаль, немає. Серед нас є м’ясники, серед нас є виродки, і ці офіцери мають бути негайно усунуті, якщо ми хочемо перемогти в цій війні і зберегти нашу державу. Якщо ти офіцер і читаєш це, або ти людина при владі — політичній чи будь-якій іншій — і це тебе злить, подивися на шість питань нижче. Якщо ти не проходиш хоча б на 75% — ти, швидше за все, і є проблема. Або проблема — це командування над тобою. На дворі 2025 рік — настав час, щоби разом із росіянами в полі померло і радянське мислення. Нас більше не можна вести на забій, обіцяючи мінімум і покладаючи наші життя в руки тих, кому байдуже.
1. Я довіряю своєму командиру роти й впевнений, що він зробить усе можливе, щоб витягти мене з хрінової ситуації.
2. Я вірю, що командування діє в моїх інтересах під час планування оборони передових позицій.
3. Я знаю, що мої офіцери зроблять усе, щоб забрати мене з позиції, якщо виникнуть проблеми і росіяни зможуть закріпитися.
4. Перед кожною операцією я отримую всю необхідну інформацію про цілі й маю змогу надати зворотний зв’язок, щоб успішно виконати завдання.
5. Нам надають усю інформацію, необхідну для того, щоби не лише вести бій, а й витісняти російські сили.
6. Я вірю, що командування моєї бригади чи батальйону прийде мені на допомогу й зробить усе можливе, щоб витягти мене з поганої ситуації.
Якщо ви не отримуєте значно вище 75% позитивних відповідей на ці шість питань — ви не справляєтесь із командуванням і маєте бути негайно усунуті.
Ось одна з причин, чому я вирішив закрити "Chosen Роту". Це суперечить моїм переконанням і цінностям — вести людей на забій без жодної причини. Це суперечить моїм принципам — воювати без належної інформації. І це суперечить моїй суті — відправляти людей у бій, не маючи всієї необхідної інформації для виконання завдання. Ця проблема існує в Україні ще з 2022 року. Офіцери часто більше дбають про нагороди, про особисту вигоду, про що завгодно, тільки не про завдання, яке стоїть перед нами: вступити в бій, знищити й перемогти ворога. Хоча мені й траплялися достойні командири на деяких рівнях, завжди знаходилися ті, хто не лише не покращував ситуацію, а ще й наражав людей на смерть — або рано чи пізно це зробить. Проблема в Україні — не в нестачі людей. Основна проблема — у статусі "недоторканної касти", який ми надали офіцерам, і тій владі, яку вони мають. Якщо офіцер не розбирається в базових речах — хто, що, коли, де, чому (5W) — перед будь-яким бойовим завданням, хоч це оборона, хоч наступ, то він не повинен бути на посаді. Дуже часто провину звалюють на рядових, хоча насправді відповідальність лежить на командуванні. Жоден боєць не буде воювати за офіцера, в якого не вірить. Жоден боєць не піде вперед, знаючи, що командування його не прикриє. Це — війна на виснаження. І саме рядові мають більшу цінність, ніж офіцери, у будь-який день тижня, бо саме ми займаємо окопи, підвали, бойові позиції. Настав час вирішити ці проблеми.
...
Підписуйтеся на ЄвроМайдан. Тільки правда, і нічого крім правди.
https://t.me/+ITVh1Nv1FBVlMWVi