Уэсли Снейдер стал рекордсменом сборной Голландии по числу матчей за национальную команду Для 33-летнего хавбека матч со сборной Люксембурга стал 130-м за национальную команду. Таким образом, он побил рекорд голкипера Эдвина ван дер Сара по количеству игр за сборную Голландии.

Карьера Снейдера в национальной команде началась в 2003 году, когда 30 апреля он дебютировал в составе «оранжевых» в товарищеском матче с Португалией (1:1). Уэсли становился бронзовым призером чемпионата Европы в 2004 году, а также серебряным призером чемпионата мира в 2010-м. Также на его счету - бронза на ЧМ-2014.

Калініченко: Телебачення – більше хобі, хочеться тренувати

«Футбольный клуб»
В субботу состоятся очередные матчи шестого тура европейской квалификации ЧМ-2018, где особое внимание будет приковано к противостоянию Шотландии с Англией.

Кроме того, поединком между Латвией и Андоррой стартует отбор молодежного чемпионата Европы-2019 в четвертой группе, куда жребий определил и сборную Украины, а также Англию, Нидерланды и Шотландию. Согласно регламенту турнира, победители девяти групп квалификации получат путевки в финальную стадию, где присоединятся к хозяевам первенства итальянцам. Четыре лучших обладателя вторых мест будут разбиты на две пары и проведут стыковые матчи. Победители двухматчевых противостояний получат право играть в финальном турнире.

Сборная Венгрии, которая в прошлом году дошла до 1/8 финала чемпионата Европы, вляпалась в историю, проиграв карликовой Андорре - 1:0. Сборная страны, затесавшейся в горах между Испанией и Францией, прервала таким образом 66-ти матчевую и 13-ти летнюю безвыигрышную серию в отборочных циклах чемпионатов мира и Европы. Максимум, что до этого им удавалось - это три ничьи. И это всего-лишь вторая победа в истории сборной Андорры.

Национальным героем стал 22-летний полузащитник Марк Ребес, отличившийся в середине первого тайма. Венграм так много времени не хватило, чтобы даже отыграться.

Сучасна мова форм, функціональне планування, доступне житло - шість берлінських житлових комплексів відображають ідеї засновників баугаузу та є сьогодні частиною світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Визначальний внесок у архітектуру модерну зробив і швейцарсько-французький архітектор Ле Корбус'є. Уся його праця була внесена 2016 року до транскордонної світової спадщини. Ідеться про загалом 17 будівель у сімох державах, серед них дві будівлі житлового поселення Вайсенгоф у південно-німецькому Штуттгарті.
Із зовсім іншим типом архітектури доклався до світової спадщини ЮНЕСКО північно-німецький Гамбург. Цей титул у місті має Шпайхерштадт - квартал зі складських приміщень поблизу порту, побудований із цегли в неготичному стилі і пронизаний мостами та каналами. Побудований цей комплекс був з 1885 по 1927 роки і символізує німецькі бізнесові традиції та невпинно зростаючі обсяги та географію міжнародної торгівлі. До списку культурної спадщини потрапили й сусідній район Гамбурга - Конторхаусфіртель, перший офісний квартал Європи.
Сліди минулого: археологічні розкопки
Деякі місця з німецького списку культурної спадщини ЮНЕСКО мають універсальну цінність, адже розповідають щось про історію планети Земля або людства. До них належать доісторичні конструкції з паль на Боденському озері на кордоні зі Швейцарією, а також давньоримські будівлі в Трірі та укріплення на кордоні колишньої Римської імперії між Дунаєм та Рейном.
Під захистом ЮНЕСКО перебуває і шахта Мессель у федеральній землі Гессен, де були знайдені скам'янілі рештки тварин із часів, коли вже вимерли динозаври, а флора і фауна почали кардинально змінюватися.
Пам'ятки індустріальної культури
Хто цікавиться технічними досягненнями індустріальної епохи, може відвідати в Німеччині одразу чотири пам'ятки, занесені до списку ЮНЕСКО. Металургійний завод у Фелькінгені, розташований неподалік від нинішнього кордону між Німеччиною, Люксембургом та Францією, виробляв таврову сталь ще з 1873 року. У свій час він був одним із найсучасніших заводів Європи. Шахта "Цехе Цолльферайн" в Ессені була найбільшою вугледобувною шахтою в світі. Обидва підприємства зупинили свою роботу 1986 року, їхні цехи і відділення збереглися і досі й функціонують як музеї, які можна відвідати.
Сюди ж належать і завод фірми Fagus в місті Альфельд та рудна шахта на горі Раммельсберг біля міста Гослар разом із розташованою неподалік гідравлічною станцією.
Замки й фортеці
Бароковий замок із розкішним садом, створений найвідомішими архітекторами тих часів: це Вюрцбурзька резиденція на півночі Баварії. Титул спадщини ЮНЕСКО вона отримала як "найбільш однорідний та непересічний зі всіх барокових замків".
Так само вартими уваги є і інші об'єкти зі списку: замки та парки Потстдама і Берліна, а також замки Аугустусбург і Фалькенлюст у Брюлі поблизу Кельна. А у замку Вартбург поблизу міста Айзенах у Тюрингії реформатор Мартін Лютер зробив свій всесвітньовідомий перший в історії переклад Біблії на німецьку мову.

Але за кількістю відвідувачів мало яке місце в Німеччині може зрівнятися з Кельнським собором - шедевром готичної архітектури. Щороку його відвідують близько шести мільйонів людей. Собори в Гільдесгаймі та Шпаєрі є вражаючими прикладами романської архітектурної епохи. Казковий орнамент у стилі рококо, натомість, може запропонувати шанувальникам Паломницька церка в селі Віс біля баварського міста Штайнгаден.
Титул світової культурної спадщини ЮНЕСКО має і низка монастирів у Німеччині. В епоху середньовіччя вони були значимими духовними та світськими центрами, які займалися торгівлею, сільським господарством, культурою та освітою. Монастирі Корвай, Лорш та Маульбронн, а також монастирський острів Райхенау є важливими свідками цієї епохи.
Парки та природа
До спадщини ЮНЕСКО занесена і низка вражаючих ландшафтів та парків Німеччини. Серед них, зокрема, і Ваттове море - мілководна ділянка Північного моря поблизу узбережжя Данії, Німеччини та Нідерландів. Це один із найважливіших вологих біотопів у світі, який функціонує залежно від приливів та відливів та має глобальне значення як проміжна зупинка на шляху міграції перелітних птахів.
Окрім Ваттового моря, до світової природної спадщини ЮНЕСКО належать також п'ять регіонів поширення букових лісів у Німеччині. Лише в цій країні вони збереглися як "дуже цінні залишки низинних букових лісів".
Натомість верхня частина долини Середнього Рейну - культурний ландшафт, створений людиною і відзначається "великим розмаїттям та красою". За це до списку спадщини ЮНЕСКО потрапив і цей регіон на заході Німеччини. Непересічними прикладами садово-паркового мистецтва є Гірський парк Вільгельмсгее (Bergpark Wilhelmshöhe) у Касселі, Паркове королівство Дессау-Верлітц (Gartenreich Dessau-Wörlitz) та парк Мускау на німецько-польському кордоні. Усі вони також були відзначені титулом спадщини ЮНЕСКО.
Архітектура, яка змінила світ
Будівлі у стилі баугауз у Дессау та Веймарі є свідченням епохальних змін в архітектурі, мистецтві та дизайні, які також перебувають під захистом ЮНЕСКО. У цих німецьких містах жили, викладали та експериментували директори однойменної школи мистецтв, яка й дала потім назву всій архітектурній течії. Серед них Вальтер Ґропіус, Ганнес Маєр та Людвіґ Міз ван дер Рое. Своїми експериментами вони проклали шлях розвитку архітектури модерну.

Мистецтво та культура
У містах Айслебені та Віттенберзі жив і працював головний ідеолог Реформації Мартін Лютер (Martin Luther), доклавшись таким чином до однієї з найзначущіших подій світової історії. Шість будівель занесені на даний момент до світової культурної спадщини ЮНЕСКО як "місця Реформації". Серед них будинок в Айслебені, де народився та помер Лютер, а також Замкова церква (Schlosskirche) у Віттенберзі, на двері якої він причепив свої тези. У липні ЮНЕСКО прийматиме рішення, чи може цей перелік бути розширений іще 12 будівлями, зокрема будинком його батьків у Мансфельді та церквою Святих Петра та Павла в Айслебені, де хрестили Лютера. 2017 року в Німеччині та в багатьох інших країнах світу відзначають 500-річчя Реформації.
Місцями, де на відвідувачів чекає величезний заряд мистецтва та культури, є також музейний острів у центрі Берліна та класичне місто Веймар у східнонімецькій Тюрингії. Вони, а також Маркграфський оперний театр у баварському Байройті також належать до світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Церкви та монастирі
Першим німецьким об'єктом світової культурної спадщини ЮНЕСКО 1978 року став Аахенський собор. Побудований на межі VIII та IX століть, він вважається взірцем сакральної архітектури. Він - не один серед німецьких соборів у переліку ЮНЕСКО. До нього також належать також собор у західнонімецькому Трірі, який вважають найстарішою церквою Німеччини.

Для тих, хто подорожує, приналежність того чи іншого місця до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є своєрідним "знаком якості". Адже йдеться про пам'ятки історії, культури, архітектури чи природні комплекси, які часто мають універсальну цінність і значення не лише для країни, де розташовані, але й усього людства. Німеччина до світової спадщини доклалася 41 пам'яткою. А вже в липні ЮНЕСКО вирішуватиме, чи поповниться цей перелік іще низкою німецьких об'єктів. Пропонуємо огляд тих пам'яток, які вже сьогодні є у списку.
Спецпроект DW "Шляхи до Світової спадщини"
Заворожуючі старомістя
Вузькі провулки, барокові міські будинки - місць, які окутують відвідувачів в атмосферу минулих епох в історичних центрах німецьких міст багато. Деякі з них і досі збереглися настільки добре, що були зараховані до культурної спадщини ЮНЕСКО. А такі міста, як Бремен, Любек, Штральзунд та Вісмар, окрім численних прикладів цегляних споруд у готичному стилі, можуть запропонувати гостям іще й неповторну атмосферу портових міст.
В історичному центрі баварського Бамберга, натомість, представлені одразу кілька архітектурних епох періоду з XI до XVIII століття, будівлі здебільшого збереглися в оригінальному стані. Той, хто хоче поринути в атмосферу середньовіччя, може зазирнути до ще одного баварського міста - Регенсбурга, найкраще збереженого середньовічного міста Німеччини. Або ж у заповнених фахверковими будівлями Кведлінбурзі та Госларі в гірському масиві Гарц - ці містечка щороку заворожують численних туристів з усього світу своїми гострими дахами та заплутаними вуличками.

Бывший главный тренер «Вереса» Владимир Мазяр ушел из команды не по семейным обстоятельствам, как сообщалось в официальном сообщении клуба, а после конфликта с президентом клуба Алексеем Хахлевым.

По информации источника, Мазяр ударил Хахлева по лицу.

Также сегодня президент «Вереса» заявил, что бывший тренер ровненской команды должен клубу 1 миллион