Шібболе́т, шіббо́лет (івр. שיבולת, «колос» або «течія») — біблійний вираз, в переносному сенсі вживається для означення характерної мовної особливості, яка дозволяє ідентифікувати групу людей (зокрема, етнічну); своєрідний «мовний пароль», за яким можна розпізнати, що мова, якою розмовляє людина, є для неї нерідною.
Це слово на івриті згадується в російському Синодальному перекладі Біблії в оповіданні про застосування лінгвістичної дискримінації під час однієї з давніх міжусобиць з метою виявлення людей, для яких мова, якою вони розмовляють, є нерідною.
Їфтах (прибл. 1370–1070 р.р. до н. е.), один із суддів ізраїльських, разом з жителями Галааду воював з єфремлянами та переміг їх. Після перемоги він наказав зайняти всі переправи через Йордан, щоб перешкодити переможеним потрапити на свої території та змішатися з населенням:
... І перехопили галаадяни переправу через Йордан, і коли хто з вцілілих єфремлян говорив: «Дозвольте мені переправитися», то галаадяни запитували у нього: чи не єфремлянин ти часом? Він відповідав, що ні. Вони просили його: «Скажи: шібболет », а він говорив: «сібболет», і не міг вимовити правильно. І вони, схопивши його, закололи біля переправи через Йордан. І загинуло тоді сорок дві тисячі єфремлян..
Під час Битви при Куртре (1302) фламандці розпізнавали французів за їх нездатністю вимовити «Schild ende Vriend» (Щит та друг).
Під час фризького повстання (1515–1523) використовувалася фраза «Bûter, brea, en griene tsiis; wa't dat net sizze kin, is gjin oprjochte Fries» (Масло, житній хліб та зелений сир — хто не може це вимовити, не справжній фриз). Кораблі, з борту яких не могли це вимовити, не пускали в порт та захоплювали.
Під час Другої Світової війни голландці використали назву міста Схевенінген (Scheveningen), оскільки вони, на відміну від німців, вимовляють «Сх», а не «Ш»; данці відрізняли німців за вимовою «rødgrød med fløde»; американці на тихоокеанському фронті використовували слово «lollapalooza», оскільки носії японської мови часто вимовляють «л» як «р»; фіни ловили росіян на вимові «Höyryjyrä».
У ХХ столітті українці жартома використовували як шібболет по відношенню до росіян слово «паляни́ця». Незважаючи на видиму простоту слова, людина, що звикла до фонетики та алфавіту російської мови, вимовляє його з помітним для українського вуха акцентом (зазвичай вимовляючи «паляні́ца»), незалежно від того, читаючи, чи відтворюючи зі слуху. (c)
згадалася прітча як закарпатець знімався на паспорт і фотограф шобе надати серйозного виразу обличчя просив його сказать слово "кукуруза"
а закарпатець шкірячись всями зубами у посмішці казав "тингириця" :-)
+4