Сьогодні був цікавий звіт Юрія Луценка на комітеті з питань нацбезпеки й оборони з приводу перипетій навколо конфіскації півтора мільярда доларів Януковича. Це направду варто було почути (якщо хтось має посилання на запис на Ютубі, то буду вдячний). Чому не на антикорупційному, а безпековому комітеті? Може через те, що наших найактивніших «антикорупціонерів» реальні факти не цікавлять, а все, що їм хочеться чути, вже й так опублікували в «агентствах фейкових новин», наприклад «Українській правді» та Страна.уа чи показали на НьюсВан. А ще справу розкривала військова прокуратура, тому логіка є. Добре, що звіт таки відбувся і його транслювали деякі телеканали. За звичкою зробив трохи заміток, якими охоче поділюся.
Отже, на сьогодні існують вже 30 вироків судів проти осіб, які сприяли виводу коштів Януковича. А загалом у схемі брали участь понад 500 підприємств, які крали гроші в Україні і проводили їх через офшори в Азії, на Кіпрі, а також через Латвію та інші країни, де кошти відмивались. Потім на них купували ОВДП в Україні, які давали 9% чистого доходу річних.
Стосовно брокерської структури ICU, то вона вже організовувала купівлю ОВДП. Тобто мала справу вже з легальними обезличеними коштами й виконувала законну операцію, а не була учасником відмивання коштів. Весною минулого року ГПУ замовила перевірку ICU державною комісією з цінних паперів, яка не знайшла в діях брокерів порушень чинного законодавства. Але й після цього ГПУ замовила додаткову експертизу дій брокерів. Як сказав Луценко, він повинен сумніватися. Наскільки зміг почути, остаточного висновку цієї додаткової експертизи ще нема, але попередні висновки підтверджують вердикт державної.
Наступні тези стосувалися реальності конфіскованих коштів, оскільки попри абсолютно прозору процедуру перерахунку цих грошей до бюджету та розподілу між певними бюджетними програмами, знаходяться і інтернет боти, й продажні журналісти та так звані «експерти», які не соромляться заявляти, що цих коштів ніби й не було. Але згідно листа від Держказначейства на валютний рахунок 28.04.17 надійшли 1 млрд 117 млн 273 тис 659 доларів. Про кілька статей витрат Луценко згадав окремо. Так Державна прикордонна служба отримала з них 700 млн. гривень. З них 400 витрачено на налагодження біометричного контролю, найперше на рашистському кордоні. Ще частина – на укріплення границі. 900 мільйонів отримала Нацгвардія, найперше на оснащення бойовою технікою. Близько півтора мільярда пішли на забезпечення роботи нацполіції. Це були витрати в контексті діяльності комітету. А основні суми витрачені на будівництво доріг, сільську медицину, підвищення зарплат педагогам, розвиток територіальних громад тощо.
Стосовно того, чому справу розглядав саме краматорський суд, було сказано, що місце здійснення злочину, перебування звинувачуваних осіб тощо – місто Донецьк. Зараз місцеві суди міста Донецька на окупованій території, тому більшість справ по місту Донецьку за підсудністю розглядаються якраз краматорським місцевим судом.
Але найцікавіші тези стосувалися спроб оскарження конфіскації. Луценко згадав про політичну кампанію з дискредитації кримінальної справи та рішення краматорського суду. Така активна кампанія мала свою причину. Адже офшорні компанії, які співпрацювали з Януковичем, не мали шансів укласти угоди зі слідством. Це може зробити лише звинувачений, або його адвокат. Тому єдиний, хоча теж доволі ілюзорний шанс на оскарження в міжнародних судах у реальних винуватців виникає завдяки потужному інформаційному фону з потоком критичних заяв. Думаю, всім зрозуміло, що Аль-Джазіра – це найменше на що сподівалися зловмисники. Але всі авторитетні європейські та американські агентства, як розумію, відмовилися публікувати фейкові звинувачнення й надавати трибуну Ситнику й Лещенку. Але це я вже від себе добавив. Бо сам Луценко, попри жорстку оцінку учасників кампанії з дискредитації повернення грошей Януковича до бюджету, заявив, що не вірить у свідому працю на Януковича директора НАБУ Ситника. Хоча це якраз той випадок, коли мене Генпрокурор не переконав.
Але найголовнішим козирем для юристів Януковича мало б стати судове оскарження в Україні дій Генпрокуратури, Ощадбанку, який перерахував до держказначейства гроші Януковича тощо. Так от, формально висловившись на захист Ситника, далі Луценко трохи розповів про юридичні атаки детективів НАБУ на всіх, хто причетний до повернення Україні викрадених коштів. Найбільше було сказано про атаки на Ощадбанк, хоча дісталося й слідчим головної військової прокуратури (пригадуєте прокурора, якого НАБУ пробує засудити за непідтверджені статки, а Ситник персонально дискредитує його дружину, розголошуючи таємну прослушку?). Однак апофеозом було звинувачення, яке детектив НАБУ висунув керівництву Ощадбанку: «РОЗКРАДАННЯ КОШТІВ ШЛЯХОМ ЗАРАХУВАННЯ ЇХ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ»!!! Ні, ви ще раз прочитайте цю фразу. Хоча все стає на свої місця, якщо припустити, що НАБУ працює в інтересах Януковича або, що більш вірогідно – Росії. А чого можна було чекати від члена команди колишнього одіозного київського прокурора Гайсинського? Мова про Ситника, звичайно ж . Але це я знову на свої оцінки перейшов. Луценко розказував про факти, а стосовно керівництва НАБУ оцінок не робив.
Луценко згадав про ще один побічний наслідок, як він висловився «бурхливої діяльності Центру Протидії Спецконфіскації". Подивившись на цькування «антикорупціонерами» Ощадбанку, інші банки, які мають перерахувати до бюджету кошти конфісковані згідно рішення Краматорського суду, тепер вже не хочуть виконувати вироків суду про спецконфіскацію самостійно, а просять обов'язково якихось додаткових розпоряджень, підписів, документів.
Також Юрій Луценко розповів про провальну історію з конфіскацією 50 млн євро у Латвії Через штучний розвал спільної слідчої групи Латвія конфіскувала 50 млн євро до свого бюджету. Конфіскація там відбувалася у тих само компаній, у яких на рік пізніше кошти конфіскувала Україна. Під час розмови на комітеті Луценко теж не згадував прізвища тодішнього заступника Генпрокурора Шокіна, який відповідальний за провал цієї та ряду інших акцій. Але й так не секрет, що ним був Віталій Касько, який за розподілом повноважень відповідав за повернення викрадених в України коштів, а також був головою відповідної міжвідомчої комісії. Для політичного контексту варто теж згадати, що сам Касько був безініціативний та несамостійним, фактично кожним його кроком керував усім відомий із недавніх акцій за гроші Курченка Давид Сакварелідзе. Коло замкнулося…
До речі, у Латвії спецконфіскацію ніхто на оскаржував, хоча конфіскація українських грошей до латвійського бюджету могла б викликати питання.. Зате в Україні виявилося більше ніж достатньо захисників краденого. І всі, як на підбір – «антикорупціонери».
Було також пояснено, чому засекретили рішення краматорського суду. Причина в тому, що до сьогодні проводяться слідчі дії щодо десятків структур, які брали участь у виводі коштів на користь Януковича. Вони не мали знати, що їх відстежують. Але ситники, шабуніни, лєщенки та їм подібні чомусь цього дуже не хотіли. Окрім того існують загрози життю тим, хто укладав угоди зі слідством, що допомогло конфіскувати мільярди Януковича. Прокуратура була зобов'язана захистити таких людей. І у цьому випадку за розголошення документа має настати вже кримінальна відповідальність. А цікаво, чи ті, хто так активно перепощували дописи «антикорупціонерів» не задавалися питанням, чому стільки сил і енергії задіяло НАБУ, щоб отримати рішення суду, завдяки якому Україні були повернені вкрадені гроші? Якби я був на місці Луценка, то вже б почав говорити про державну зраду, але Генпрокурор і тут утримався від коментарів.
І ще одна теза, яку занотував (було там усього значно більше), про результати для тих, хто після 2014 року, коли був накладений арешт, скуповував арештовані активи. Після появи обтяжень різним офшорним компаніям усяких онищенків та інших нема сенсу скуповувати ці активи. Зрештою, кожен, хто свідомо купує крадене, той злочинець, а хто вирішив кпити арештоване крадене майно, той, напевно вже ідіот?