Свині, часи і труси.
Молочний магазін де Вася лежав на батарєї, зник разом з овощним магазіном і булочною, бо знаходився в прєстіжном районє, де вся ця уйнях не потрібна, а потрібні магазіни, що продають швейцарські часи і дорогі женські труси. Так шо в приміщенні, де була Васіна батарєя, тепер торгували швейцарськими часами, які ніхто не купував, тому що всі, у кого були гроші, їх уже купили, а у всіх інших грошей на часи не було. Але в магазіні цим не переймались і тупо одмивали бабкі, а Васю – випидзрили ногою в дику природу, бо котам часи не потрібні, а потрібні: молоко, ковбаса, миші, кицьки і пригоди...
Вася розпушив хвоста, підняв його над головою як прапор перемоги і пішов на Бєсарабку, подивитись чого там люди кричать, може, сметану дають?! З’ясувалось, шо сметани ніуях не дають, а то революція почалась. От Вася бачить – добрі люди, Лєніну на шию троса накинули і тягнуть шоб повалить. Один стоїть і воняє: „І нашо ото його чіпати, кому він мішав?”… А один мордатий мужик йому й каже: „Я тебе запомнив! Ти мені давно не нравився... Я зараз одвернусь, а коли повернусь обратно, шоб тебе тут не було!”. Той, шо воняв, подивився, яка в мордатого мужика рама, сказав: „Понятнєнько...” та й з’їбвася, а тут і Лєніна повалили... Вася бачить, що таке діло – треба і собі по-тихеньку з’яубвать, аж тут якраз іде той мужик, що свині розводить, шо ото з Вєркою в Оперу „Звірі” ходив. Погладив Васю, сказав – „Киць-киць-киць” і забрав кота, шоб люди не затоптали.
Тепер Вася живе на Нівках в особняку. Жере ковбасу і сметану, а шоб тримать себе в спортивній формі полює на щурів. І все було б доре... тіки вранці, коли спати хочеться, мужик свині починає різать, ті кричать як скажені, заїабли в доску. А так всьо харашо.
+5