Провідний кінокритик The Guardian Пітер Бредшоу в статті "Химерний калейдоскоп фейкових новин української громадянської війни" зазначає, що фільм Лозниці сповнений "насильства та орвеллівської утопії, що керує східною Україною".
Він називає його похмурим фільмом нового соціального реалізму про конфлікт між "проросійськими путіністами" та прибічниками української незалежності, що симпатизують Заходу.
"Надзвичайно плідний Лозниця створив химерний калейдоскоп дивних сцен та кошмарних епізодів. Тут є жах, насильство, бюрократія та орвеллівське поширення фейкових новин й вічна істерія війни для виховання патріотизму. Це світ Новороссії, відданій своїй батьківщині", - зазначає автор.
Пан Бредшоу пише, що в цьому світі вільні або незручні ЗМІ можуть стати жертвою безкарної атаки, а найжахливішою сценою є покарання "карателя", в якій перехожі проявляють свої садистські нахили.
Кінокритик наголошуєє, що не всі гротескні сцени Лозниці працюють, але вражає "неймовірний різновид холодної енергії та жорсткого контролю", з якими створений фільм.
"Після закінчення фільму я зрозумів, що мені це нагадує: крижана, не музична картина Лозниці - це зворотна сторона медалі буйного бачення Кустурицею хаотичної війни в колишній Югославії. "Донбас" є недосконалим, але яскравим досягненням", - підсумовує критик. (c)
Кінокритик Джей Вайсберг у статті для The Variety зазначає, що хоча новий фільм Лозниці має мало спільного з його попереднім фільмом "Лагідна" в стилістичному плані, обидва є по суті пронизливим криком проти суспільства, що втрачає людяність.
Режисер показує надзвичайну жорстокість, яка супроводжує протистояння на Донбасі.
"Попри бездоганну тематичну згуртованість фільму, його поетапна структура означає, що глядачі відчувають, як їх дубасять кожною наступною сценою, добре усвідомлюючи, що майбутня сюжетна лінія приведе до ще одного епізоду жорстокості, що зростає", - пише кінокритик.
Крізь історії про просякнуте корупцією суспільство та жорстокість відчувається вигорання зв'язків між людьми та їхня спустошеність егоїзмом.
"Корупція та приниження є провідними силами "Донбасу", що призводить до невтішного портрета суспільства, де людська взаємодія зменшилася до рівня варварства, яке більше відповідає пізній античності (II-VII сторіччя. - Ред.), ніж так званому сучасному цивілізованому світу", - зазначає пан Вайсберг.
Він наголошує, що з конфлікту між "українськими націоналістами" та проросійськими сепаратистами "ніхто не виходить чистим".
"А як вони могли, якщо роки маніпуляцій навмисне роздмухували ворожнечу з обох сторін?", - зазначає кінокритик. (c)
Кінокритик Le Monde Тома Сотінель нагадує, що минулого року Сергій Лозниця вже дозволив глядачу познайомитися з жорстокістю пострадянської пенітенціарної системи у фільмі "Лагідна". Цього разу він показує пострадянський конфлікт, "пекло" і "дає волю своєму гніву".
Сцени телерепортажу з бомбосховища змінюються сценами жахів війни та гротескного весілля сепаратистів. Кінокритику здається, що "Лозниця, очевидно, не надто вірить у людську природу" і провідною лінією в фільмі є "непохитний песимізм, що межує з мізантропією".
"Гнів українця змушує його перебільшувати певні ситуації", - зазначає пан Сотінель. На думку кінокритика, сцена весілля сепаратиста є видуманою режисером, як і деякі інші. (c)