Нам пишуть:
Уважаемые ПС. Моя просьба звучит дико, но все друзья аргументируют свое недоверие к вашим действиям на майдане, особенно в печальные дни "снайперских расстрелов", тем, что из рядов ПС абсолютно никто не пострадал от снайперских выстрелов. Прошу Вас раз и навсегда развеять этот бред, дабы больше ни у кого не возникало желания спекулировать на эту печальную тему. Думаю, что не я один сталкиваюсь с такого рода вопросами в дискусиях. Может Вы где-то озвучивали эту информацию, но я ее не нашел (может плохо искал). Слава Украине.
Відповімо постом одного з побратимів:
Чесно кажучи, дістали диванні революціонери, котрі знають, як боротися, чим боротися, хто боровся, а хто — не боровся... Спочатку звинувачення в “не-боротьбі” звучали в бік “Свободи”. Можна по-різному ставитися до “Свободи” в цілому, до її керівництва, до її генеральної лінії і т.д. Це, так би мовити, справа смаку. Але там досить багато порядних людей, котрих важко запідозрити в боягузтві... Потім “знавці” взялися за “Правий сектор”, і тут понесло-поїхало...
Ось, приміром, пише одна “борчиня” з Чикаго: “Люди самі воювали, як могли і як вміли, а Ярош виходіть після кожної акції і каже "ми контролюємо ситуацію... Ми готові продовжувати боротьбу... Ми не складаємо зброю". ЯКУ зброю і хто це МИ??? Кожен очквидець подій написав, що не було ПС в ті страшні 3 дні...” Вітчизняних “знавців” теж багато: “Правий сектор” не воював, бо в них немає загиблих і поранених (sic!).
Ну звісно, цій “борчині” видніше зі свого “Шікаго”. Вітчизняним “знавцям” також. Їм же не доводилося ніяково передавати кошти на похорон та хоч якусь часткову компенсацію батькам загиблих хлопців. Їм не доводилося перераховувати своїх бійців. Та й їхніх “об'єктивних знань” не затьмарювала радість від того, що Орест таки живий, що інший побратим лише контужений, що у Мексиканця просто поганий настрій, а не зайвий отвір у черепі... Бля*ські ви знавці! Ми не будемо виставляти своїх загиблих хлопців чи кожну контузію, рану, подряпину на всенародний огляд. Загиблих — вшануємо, поранених — вилікуємо, але от робити смерть предметом піару якось неправильно...
Чому в нас “мало загинуло”?! Той, хто вважає, що нас “мало загинуло”, нехай вдариться головою об стінку пару раз і вистрибне з балкону — на одного дебіла менше буде. Але тим не менше, я відповім: нас “мало загинуло” (здається п'ятеро), бо командири думали мізками, і не розосереджували людей по всьому урядовому кварталі. Нас “мало загинуло”, бо хлопці тренувалися, мали дисципліну, слухались наказів, діяли командою. Шкода, що знавців не було на Грушевського-Європейській — хай би вийшли попереду наших і показали як треба по-справжньому боротися.
Ще одне цікаве звинувачення — що Дмитро Ярош “відразу втік з Майдану”. Виходить, в командному пункті був не Ярош, а мене жорстоко глючило від адреналіну. Буває, галюцинації... Чесно кажучи, не маю особливого бажання продовжувати писати на цю тему. Хто має вуха, той почує. Хто має очі, той побачить. А дебіли — вони і під час революції дебіли.
Неубедительно конечно. С таким админом Ярошу президентом не стать.