Канада не захистила і любителя російських грошей Стадника екстрадують до України. І це нове дно, на якому закопують репутацію нашої країни
В Україні не бракує персонажів, які давно перетворили прокурорську мантію на бізнес-костюм для особистого збагачення. І серед них Ігор Стадник — справжній чемпіон. Людина, яка зробила кар’єру на державній посаді й втекла за океан, коли ним почали цікавитися правоохоронці. Він, бідолашний, мабуть, щиро повірив, що інший континент дасть йому бажану недоторканність. Але не судилося: Стадника екстрадують до України, про що стало відомо з канадських ЗМІ. Посилання дам у другому коментарі
Майже два роки цей пан переховувався у Канаді. Його сім’я отримала тимчасовий захист, посвідки на проживання, а сам він — статус «жертви». Жертви чого? Своїх жадібних інстинктів? Бо саме жадібність привела його до букмекерських контор з російським слідом. Коли багато хто вказував, що Стадник отримував готівку та крипту від 1xBet, йому було байдуже, що компанія висмоктує гроші з українців, ухиляється від податків і підживлює російські структури. Байдуже, бо головне для таких — щоб кеш заходив на рахунки його та родини. Пів мільйона доларів — непогана «подяка» за затягування справ, за гальмування розслідувань, за те, що суди так і не побачили матеріалів. У деяких прокурорів робота проста: нічого не робити, аби хтось інший отримав прибутки. І схоже, що Стадник робив це професійно.
Далі — ще цікавіше. Є така компанія – Brocard-Ukraine, з якої відверто стирчали російські вуха. 18 травня 2022 року Подільський райсуд Києва наклав арешт на 100% коропоративних прав ТОВ “Брокард-Україна”, які належали кіпрській компанії Інденон Холдинг Лімітед, а через неї – власниці російської мережі “Л’Этуаль” росіянці Тетяні Володіній. Згодом повідомлялося, що Володіна більше не є власницею української компанії і віддала всі права Філіпу Бенасену. Але потім з’ясувалося, що компанія не сплатила до українського бюджету 33 млн гривень податків, натомість працює в РФ і регулярно поповнює бюджет держави-агресорки. Водночас Антимонопольний комітет України заперечив надання дозволу на продаж.
А у 2023 році Шевченківський райсуд Києва ухвалив рішення про зняття арешту з майна Brocard-Ukraine LLC. Хто ж допомагав компанії з російським корінням прокладати цей «золотий шлях»? Наш герой Стадник. Прокурор, який мав захищати інтереси держави, допомагав російському бізнесу уникати санкцій. І заради чого? Та заради того самого кешу, який пізніше осів на його рахунках у Європі й Канаді.
А ще в анамнезі Стадника є кейс IBOX Bank. Пам’ятаєте, як у 2022–2023 роках правоохоронці косили під «борців із фінансовими махінаціями», кошмарили співробітників і тиснули на банківську систему? І тут знову фігурує Стадник. Тільки він уже не один: у компанії зі скандальним ексзаступником генпрокурора Дмитром Вербицьким. Два «захисники закону», які схоже, що перетворили свій кабінет на касу. І так, обидва опинилися у списках підозрюваних у незаконному збагаченні. Але Стадник вирішив, що хитріший — і втік за океан.
Отже, маємо три кейси, які показують справжнє обличчя нашого прокурора, який працював не на державу, а на власну кишеню, і тому не гребував співпрацює з структурами від яких тхне Росією. Це навіть не корупція у класичному розумінні — це вже відверта робота проти України. Бо коли ти допомагаєш російським компаніям уникати санкцій у час війни, ти не просто крадеш гроші. Ти стаєш співучасником ворога.
Сьогодні українські антикорупційні органи готують його екстрадицію. І для багатьох це тест. Тест для прокуратури, для БЕБ, для нової влади у відомствах. Руслан Кравченко й Олександр Цивінський щойно отримали посади — і саме їхні дії покажуть, чи нова команда справді хоче навести лад, чи це буде ще одна серія «прокурорських договорняків».
Дуже хочеться, щоб БЕБ не заважали займатися цією справою. Бо якщо Стадника повернуть і він сяде на лаву підсудних, це стане сигналом: епоха безкарності закінчується. Якщо ж ні — тоді всім нам доведеться визнати, що прокурорська мафія жива й здорова, і це стане прикладом для наслідування для нової генерації правоохоронців.
Іронія в тому, що Стадник досі вважає себе «жертвою». Він серйозно думає, що може розповідати канадським чиновникам про «політичні переслідування». Але є проблема: коли твої рахунки поповнюються від російських букмекерів, коли ти купуєш прикраси за відмиті гроші, коли твоя родина їздить на машинах, придбаних на хабарі, то жертвою ти можеш бути тільки у власних фантазіях. Для решти світу ти — банальний хабарник, який обікрав свою країну в час війни.
Тому екстрадиція Стадника — це не про одну людину. Це про символ. Символ прокурорської зради, символ гнилої системи, символ того, як легко державна машина перетворювалася на інструмент для російських бізнесів. І дуже важливо, щоб після прибуття до України цей «символ» отримав заслужене покарання.