Комік, що переходить у політику та всерйоз змагається за крісло президента України, не полишаючи комедійного жанру? Ще донедавна таке видавалося фантастикою, але нині це – реальність.
Та Україна – далеко не перша держава, що може отримати "особливого" політика національного рівня. Чи не найекстравагантнішим є досвід Італії, де виборці віддали голоси на користь актриси жорсткого порно – і після обрання в парламент вона довела, що і надалі продовжує діяти не як політик, а як порнозірка.
Та й в інших країнах світу є чимало прикладів, коли коміки чи актори несподівано обіймали високі чи навіть найвищі державні посади.
Чому так відбувається?
Виборці, втомлені корупцією, економічним неблагополуччям і діями "системних" політиків, схильні віддати владу тим, хто ще не встиг себе заплямувати. А комедіанти, які говорять мовою простих людей, нерідко підпадають під ці очікування.
Їхній шлях у політику є різним і так само відрізняються результати їхньої політичної діяльності.
ЄвроПравда розібралася, як стендап-комік несподівано створив історію успіху ісландської столиці, чи вдалося побороти корупцію іншому коміку, обраному президентом Гватемали, та чому італійці не переобрали порнозірку на другий депутатський термін.
Більше політики, ніж актори
Почнемо зі спростування міфу.
Захисники балотування Володимира Зеленського чи інших діячів українського шоу-бізу нерідко кажуть: "Чому б і ні? Он, Рональд Рейган був актором!"
І справді, 40-й президент США, який був яскравим лідером, залишив по собі термін "рейганоміка" і запам’ятався жорсткою політикою щодо СРСР, свого часу не мав ані найменшого стосунку до політики. Поза тим, таке порівняння – абсолютно некоректне.
Рейган став президентом США, коли йому було майже 70. Так, свого часу він справді знімався в кіно, та акторська кар’єра була нетривалою (і, правду кажучи, геть неуспішною та не принесла йому слави та впізнаваності, які б допомогли у виборчих перегонах).
Натомість до приходу в Білий дім Рейган понад три десятиліття всерйоз займався політикою. Він керував профспілкою кіноакторів, відпрацював два терміни як губернатор Каліфорнії. А на президентських виборах за ним стояла Республіканська партія – одна з двох найвпливовіших сил у США, а не створена під вибори політична фікція.

Ну если он крупнейший меценат УПЦ КП,
то какие могут быть вопросы о причинах его присутствия в Стамбуле? Да и попал он туда, судя по его биографии, по рекомендации Филарета. На его криминальное прошлое лично мне плевать с высокой колокольни. Как и на криминальное прошлое Гепы и прочих клоунов, если они здесь и сейчас могут быть полезны. Надо делать то, что выгодно, чтобы сохранить государство, потому что в данном случае цель оправдывает средства. Отбросить шелуху можно всегда, а вот засэйвиться в реальной жизни не получится - тут если проиграл, то готовься стать историей.

Kirill Kryzhanovsky
2 hrs ·

Форварды, интерес к которым приписывают Динамо

Вот кем интересуется (или не интересуется) Динамо с начала декабря 2018-го. То, что всплыло в СМИ:

- Андрия Новакович (Фортуна Ситтард, принадлежит Рэдингу)

- Кирилл Десподов (ЦСКА София)

- Рихайро Живкович (Остенде)

- Вакун Байо (Дунайска Стреда)

- Рашид Алиуи (Ним)

- Роберт Берич (Сент-Этьенн)

- Дариус Олару (Газ-Метан)

- Рамон Мьерес (Истра-1961)

- Фран Соль (Виллем II)

- Рикардо Гомеш (Партизан)

Обладатель титула WBC Silver в супертяжёлом весе Диллиан Уайт заявил, что не рассматривает возможность проведения встречи с абсолютным чемпионом мира в первом тяжёлом весе Александром Усиком, чей дебют в супертяжёлом дивизионе запланирован на 2019 год.

«Сейчас для меня есть пять вариантов — Энтони Джошуа, Тайсон Фьюри, Деонтей Уайлдер, Доминик Бризил и Джаррелл Миллер. Александр Усик? Он хороший боксёр, но его никто не знает. Он не разговаривает на английском. Я хочу сказать, что это не самый большой бой для меня. Конечно, настоящие любители бокса будут смотреть наш с ним поединок. Но представьте, насколько трудно будет продать этот поединок простому зрителю», — приводит слова Диллиана Уайта Boxingnews24.

Усик близький до бою з росіянином Повєткіним

Герои «Палёта у мінулае» — Павлюк, Язеп и Данила — работают на неназванном белорусском заводе. По сюжету, к 1 мая они своими силами сооружают самолет. Это событие уже само по себе довольно фантастично, но герои на этом не останавливаются и создают машину времени. Герои называют ее в честь себя, складывая первые буквы имен: «Паўлюяздан». Отпросившись у директора завода с работы, троица садится в машину и улетает в прошлое, чтобы найти героев-революционеров в белорусской истории и рассказать о них миру.

У рассказа Александровича есть все приметы научной фантастики: автор подробно описывает фантастическую машину времени, объясняет ее принцип работы — довольно наивный с точки зрения науки, но, тем не менее, опирающийся на открытия тех лет. Также герои рассказа во время своих путешествий пользуются другими фантастическими изобретениями: например, револьвером для связи, которым герои выстреливают в будущее сообщения для заводчан. Также описан специальный аппарат, с помощью которого герои наблюдают из машины за событиями прошлого. Аппарат позволяет видеть сквозь стены и даже читать мысли.