2Ipolitr (16.11 в 12:45) № 382232
-----------------------------------------
Це антиприродньо хвалити кротів тут..., але всі 4 кроти свою справу зробили на відмінно (без Степаненко голу Зозулі могло не бути). А вчора з Андрієм і Софі говорили про П"ятова - він двічі не просто врятував, а витащив... До речі, є серед кузьмічів друзі кроти. Так от одного я коли бачу в будь якому місті, знаю - сьогодні його команда переможе((( Як я радий був його бачити Підшофе. Блінннн, і от згадав вчорашню розмову із Нікту після матчу. От ця четвірка кротів Пятов-Шевчук-Кучер-Степаненко. Жоден з них на своїх позиціях не входять по своїй зарплаті в топ100, а може і топ200 світу. Порівняти їх із тиме самими позиціями в збірній 2006 - всі були сильніше. Алеж грають. Роблять результат. І справді команда - зірка це круто. Дякую Фоменко за мікроклімат в команді!
 
+6

2Andrey (16.11 в 02:55) № 382102
-----------------------------------------
Кияне... так на четверочку... да шучу я шучу)))) Просто мы не имели права не придти на ТАКОЙ матч, живя в Киеве. Это так же обязательно и само собой разумещееся как выносить мусор, сливать воду и т.д. Да и если взять выезд в Харьков, то кияне в отличие от основного костяка поддержали сборную слабо! Тем не менее, хочу поздравить не только с победой сборной, а еще и объединения страны и возросшего уровня чемпионата.
 
+5

Цікаво прочитати все, починаючи із 15-00))) Всіх із перемогою. І як приємно було відчути, що ця перемога була потрібна людям з Євпаторії, Алчевська, Донецька, Харкова, Херсону, Кривого Рогу, Львову, Житомира і ще багатьох=багатьох міст України. Як же це феєрично. Щасливі хвилини повернення в Будву із Подгориці змішуються разом із щасливими обличчями з Підшофе. Футбол нам дарує свято, яке сильніше за новий рік і дні визволення, звільнення і т.п. Дай Боже нашому народові побільше таких свят!
 
+5

Читал-читал, и впервые в жизни соглашусь слово в слово с Дударом! Люди второй раз выгрызают результат вдесятером и это ХАРАКТЕР! Вот есть высококвалифицированный Рамос, а днепряне - команда без характера! Поливайте сколько хотите ОВБ, но лично от меня ему спасибо за характер! И даже матчи с Металлистом и Рапидом я готов простить, лишь бы характер был. В принципе, каждый от футбола ждет что-то свое. Но я счастлив, что я вижу изменения к лучшему. Верю в характер и динамовские сердца! Классная растяжка была сегодня : "Грайте не за напис на спині, а за Д на серці", щось в цьому дусі!
 
+4

Перечитав всю Стіну і не буду давати жодного коментарю постам. Я вже колись помилився, коли радів поверненню Сьоміна (каюсь), але можу передати свої власні емоції і кількох людей, що буди на Донбас-арені між 1 и 2 таймом. "Нарешті ми граємо з ними на рівних і можем перемагати"... "Фух, хоть не стідно что я сюда приехал". "Зашибись, я вижу рисунок игрі". Я теж цей малюнок бачу, і бачу прогрес в команді. І вірю в Блохіна! Не розумію поганих слів про Аруну. Чувак провів блискучий матч. Сподіваюсь, що відповідні розмови будуть і з Велозу, який відверто тормозив пару разів. Ну і саме головне, близько 50-ти людей говорило про те, що це перший виїзд з півфіналу УЄФА коли виходили із сектору із відчуттям безвиході. І згадуючи ВВ Лобановського, сподіваюсь, що ДК навчиться грати проти 11,5 польових гравців і присмак золота буде ще кращим!
 
+6

По просьбе Андрея выкладываю для тех, кого нет в группе "кузьмичей" в контакте.

Правильно написал Тони, что в голове до сих пор эмоции и еще раз эмоции. Их трудно слепить воедино! Но, как и в случае с фотографиями, можно выкладывать не все, а лишь самые яркие моменты.
Из аэропорта нас вез серб, который служил в Косово срочно и 2 года сверхсрочно. Он рассказал, что большинство жителей сербы, пенсионерам платили деньги, чтоб они проголосовали за независимость Черногории от Сербии. У рабочих его ресторана отобрали паспорта за день до голосования… Но это лишь одно мнение, а на футболе нам показалось, что черногорцы рады независимости от Сербии. В принципе, на украинцев это никак влиять не должно)))

В самолете летело человек 50 на футбол, почти все с женами детьми, в том числе и Куман с Темой. Больше общеизвестных личностей не было. Хотя почему-то казалось, что из кабины пилота вот-вот выйдет Миша и зарядит «Что-то стали наливать мало почему-то…». Мишаня незримо был вместе с нами первых три дня. Уточню, почти всех кузьмичей мы вспоминали очень часто, но именно Мишу чаще всего. Думаю, вы сами знаете почему))) Номеров было 2 – Чуперка+Серго и Шевцовы+Серго. У нас в номере он только спал, а большинство времени проводил в номере Тони с Кристиной. Точнее – на балконе. И наш и их номер был с видом на море, и это было круто.

Хоть и дождило, но поиграть в шахматы по инету с видом на море и горы… ммм… такой кайф. Ребята через 3 метра наминали вискарь (хорошо, что к 4 редлейблам мы купили литр текилы в придачу). О способностях Тони я не подозревал. Порою по алкомарафонизму он переплевывал Сашу Белаша. Тот, кто доживал с последним хоть раз до 4-х утра поймет, о чем я))))) Саня, ничего личного! В третий день был мегозабух с 5-часовым (!) дискусом на тему поэзии, русского рока и музыки вообще. Нам с Сергом не хватало настеночника Дозера, дабы сломить железную волю Тони в вопросе о крутости группы «Кино». Как впрочем, и не хватало его и в вопросе укладывания спать.

Серго как слоненок из мультика про 38 попугаев интеллигентно 12 раз намекнул, что пора спать, но Тони не успокоился! А когда Сереженька постелил, Тони технично перевел беседу в русло актерства, в итоге были пробы сыграть отлетающую щепку, Терминатора, просящего одежду, и Афоню)))) Представляю, как вы улыбаетесь, читая эти строчки, но было и впрямь весело!
По ходу к приезду Юры (он семьей на машине пробил Будапешт, Сараево, возможно, Словакию – не помню) Серго перешел в состояние «проснуться слегка выпившим и после чуть-чуть уже был в кондиции!». Тони пил больше, но был намного трезвее. Меня это улыбало, как и то, что Кристина никак на это все не реагировала. Хотя, следует признать, что и Аня мне за всю жизнь по поводу алкоголя не делала замечаний, но я и бухаю в разы меньше. При всем выше перечисленном Тони купался больше, чем все вместе взятые, делал пачки фоток, не забывая их сразу постить в различные соцсети, зависать в скайпе, и, подозреваю, мейле.

Итак, вернемся к бухаловке под названием «Русский рок и актеры». В часа 4 доносились последние звуки жизнеутверждающего Тони, что осталось еще 5 пачек сигарет и я сразу вернулся мысленно к полуночному разговору и отметил, что таки Антон не прав. Цой актуален прямо сейчас и здесь «…если есть в кармане пачка сигарет и билет на самолет с серебристым крылом…» все про него. И хотя дико хотелось в туалет, я боялся себя обнаружить, как сам Тони на Пасху пытался не обнаружить себя в загородном львовском доме, когда утром в подобном стиле «давал прикурить» Саша Белаш.
Как только дверь захлопнулась, я пулей выскочил в коридор, а из соседней комнаты… выпал Серго. Он попросился в туалет первым. Как близкий друг и благодарный за принятие основного заТОНИвления я ему уступил и проснулся... Как это уже стало обычным, я сел смотреть либо полуфинал Кубка Стенли, либо НБА. В Киеве я себе такую роскошь позволяю раз в 2 недели и то в качестве усыплялки! В Черногрии это было без условностей и без мысли, что утром на работу или в церковь. Да и НБА спустя много-много лет я смотрел впервые живьем ночью.

Первых 2 дня дождило. И хотя фраза выезда еще не приняла форм типа «Я свою норму знаю», но витала в воздухе. А звучала она «В любой непонятной ситуации бухай». На третий день ситуация прояснилась вместе с погодой и была первая попытка искупаться. В итоге теплая вода была один день. Это был мини-штришок, который снизил общую оценку с 12-ти до 11-ти.

А потом был Юра! Все, кто подписаны на эту ветку, его поведение и харизму знают, и чтоб не расхвалить главного львовянина среди киян, отмечу, что он выступал в своем стиле. В итоге мы все «пробили» городок Сутоморе, где он жил с семьей, потом отужинали на скале с фантастическим закатом (ждите фоток Серга на его фотопушку и опупеете) и приятнейшей кухней. На вопрос дорого/недорого в рестах отвечу так: дешевле Крыма, а обслуживанию в разы лучше, чем в лучших татарских заведениях. Мы с Аней платили 10-12, максимум 15 евро за двоих! Вкусно? Еще как! Разве что супы там послабее наших и венгерских!
Сутоморе - это Одесса по качеству обслуживания и обшарпанности, но мегакрутой пляж. На пляже Юрин старший сын цепанул пару цыганок, что не могло не вызвать оживленных шуток. Спустя пару часов его уже травила старшая сестра «Остап москальку приведе». На самом деле ее «цепанул» уже младший Юрин сын; лейтмотив – клетка с кроликом. Это уже было на скале, с которой видно и Будву и прилегающие к ней Бечичи с Рафаиловичами. На следующий день Бурдяки приехали к нам всем семейством с ночевкой. Вечером мы пошли в старую Будву. Красиво, но изматывающее. Вся бухаловка прошла под призму усталости. Не бодрили даже текила и знатное житомирское сало от дедушки Антона.
Утро было таким жестким, что Серга убрали 2 банки пива, но к средине пути он взбодрился, а на пит-стопе в ресторанчике на известнейшем на Балканах Скадарском озере даже попросил 100 сливовицы. Сразу начались рождаться перлы:
- Серго, смажь сгоревшие ноги сметаной!
- И с этим всем на сектор пойти?
Подгорица - это город типа Кировограда. Сразу было ясно, что смотреть нечего. Но 2 девушки постарались нам объяснить, что в городе есть хоть что-то – церковь святого Николая. Когда они ушли, Серго оценил их со спины и дал положительную оценку. Мы засомневались, но сама идея, что имея внутри 300 грамм, Серго видит лучше, была принята на ура. Номера на машине (флаг Украины) закрыли строительными перчатками. И счет матча показал, что не зря.
Под стадионом заряжали львовские кузьмичи с барабаном (см. фото). На них прыгнули хулы при въезде в город, когда они стояли на светофоре. Сорвали флаг и поломали антенну. Перед матчем как только мы повесили 2 баннера (Киев и Львов), сразу нарисовалось тело в черной футболке, пытавшееся сорвать Юрин. Я его схватил с украинской стороны решетки, он - со своей. И пока его не огрел дубцом местный беркут-космонавт, он не отпускал. Благо, баннер не пострадал.

Кто не знает - Подгоцица это город, где играет «Будучность». Футбольных матчей я не видел, а вот на баскетбольных всегда крутой суппорт. За сборную топит вся страна. Для них это был матч десятилетия. Были суппортеры из городов, названия которых я узнал во время этой поездки: Сутоморе, Бар, Тиват, Петровац. Представьте, что на матчах сборной висят баннера: Помошная, Светловодск, Ульяновка, Александрия, Новая Боярка и т.д.
Игроки до, перед и во время разминки махали то тут, то там руками своим знакомым. Это не могло не радовать – такие вещи отвлекают. Возможно, эта недоконцентрация мешала им в ответственные моменты, и 4 раза они нас простили. А удаление Зозули еще больше расслабило. А наших завело, ну и Гармаш… ИМХО, он сделал в этой игре все. Ну, и, однозначно, Фоменко! Браво дядя Миша. Кстати, мы часто шутили на счет деревень Мишичи и Шишичи, которые все называли Сисичами.
С подачи Юрка на заправке купили бутылку сливовицы, дабы ею отметить победу в Будве. За пару километров до въезда в город мы сфоткали ночную Будву с высоты, типа как сфоткать Ялту с Ай-Петри.
А потом Юра подарил нам песню выезда. Туда и обратно мы слушали украинские песни. На песне «Зелене листя, білі каштани», он сказал «Зараз я вам включу її у виконанні Тіка». Это было нечто! Под нее мы въезжали в Будву, она были открыты и мы ко всему подгорланивали магнитофону!
Это было нечто. Зацепив Кристину, мы купили 5 шаурм, стаканчики и бухнули на территории закрытого кафе (столики стояли в 50 см от моря). Романтично, но алкоголь невкусный. Мы много пили грушовиц, сливовиц, я перед футболом пил персиковицу или абрикосовицу, а вот эта сливовица была маленькой местью за 0-4. Мы ее даже не допили.
Наших, празднующих победу, мы не встретили, хотя зря – ибо в городе было около сотни украинцев и можно было бы устроить пати.
Особенно было радостно за Тони – первая победа на выезде, и какая!!!
Надеюсь, Хачик быстро выздоровеет и сыграет с Англией в матче года! Иначе – выезд, уже запланированный Юрой и Сергом, может быть малоактуальным. И после побед сборной в Поляндии и Черногории одна дырка в защите в лице Тимощука может решить все.
То, что с приездом Юрка фраза «В любой непонятной ситуации бухай», или сокращенно «Непонятная ситуация», прозвучала раз сто, это точно! Парни, но как же это мило.
В самолете бухали даже Аня с Кристиной. Дабы разобраться в непонятной ситуации - почему не поехал Миша – Серго остался ночевать в Кадетском гаю.
Не знаю почему, но мне кажется, что у этой истории есть продолжение!
 
+9

Поїздка до Львову майже завжди свято. Звісно крім відряджень, коли за тебе купує квитки адміністратор на самі дебільні за розкладом поїзди, і ти живеш в ну просто ідіотському готелі. Але цього разу все було кльово. Якщо це розглядати як виїзд, то це один з найкрутіших виїздів по Україні. А в моєму житті їх було чимало.

По суті, цього разу це була не просто поїздка на футбол «Карпати» - «Динамо», а й зустріч настіночників. Хто такі настіночникі? На неофіційному сайті Динамо Київ від Шуріка ще за часів царя Гороха був гестбук, який автор проекту - Олександр Попов - назвав «Стіна». В історії було як мінімум дві тусовки, які вийшли з цього ком’юніті - першою став ОБСИЛФ. Друга – foot-wall. Географія настіночників – всі регіони України. Заради зустрічі в реалі вони влаштовують турніри з міні-футболу (як я розумію, основні ідеологи Тоні та Юрко), куди нас запросили на перший турнір скоріше як легіонерів команди «Захід», ну а зараз «Захід» поділився на 2 команди «Львів» та «Виїзні кузьмичі». Фактично майже половина настіночників тусується в групі «Виїзні кузьмичі» в контакті, де дуже зручно подивитись архів фоток майже з усіх турнірів. Турніри, як правило, проводяться в місті, де живе переможець алко-марафону (кращий футбольний прогнозист зриває банк елітного алко кожного учасника). Цього разу переміл Олег ВД (для мене – Олєжка Подолян).

Мішаня поїхав до Львова за добу, щоб знайти собі наречену. Затусовавши де з ким із команди «Львів» в решті решт і ті і інші спізнились на місце зустрічі, де наш чекав «Спрінтер». Жарти із приводу поїздки на місце турніру і бані, де більшість мала прийняти на груди, певно написали інші (спеціально не читав звіти футвольщиків, щоб не перебивати власний політ думки).

Але не можу не згадати червоні вуха Юриного брата Макса, якого підкалували всю дорогу і врешті-решт дожартувалися. Макс поїхав в Золочів за євпаторійцем Андрієм і в футбол не грав.

Не програвши жодного матчу, ми посіли 2 місце з 4 команд. Приємно, що виглядали дуже пристойно і демонстрували гру. Я особисто був дуже щасливий, що забив 3 м’ячі з 7-ми і став кращим бомбардиром своєї команди (один гол суперники красиво забили в свої ворота).

Особисто мені дуже сподобалося, що з кожним разу із нами більше жінок. Може вони і не в темі доволі часто, але як розумні не втручаються, надихають своїх чоловіків, і з ними врешті-решт цікавіше. Купон наступного дня жалівся, що він не може розслабитись. Мені це точно не заважало.
Навпаки, мрію щоб через років 10 паралельно серед батьків проводився турнір серед дітей! В Британії така практика є!

Багато хто говорив, що сам футбол був чи не найсумнішим явищем за нас час перебування на матчі. Нажаль, так воно і є. Малозмістовна гра, сполкмени в порівнянні з деградованим матчем в Ужгороді ще більше спаплюжились. 80% сектору це були абсолютно не зрозумілі люди, які просто прийшли потусоватись щоб сказати «я там був». Мій респект тим, хто не став уподібнюватись цим мавпам і пішов в звичайний сектор.

Біля нас взагалі було два тайми броунівського руху у виконанні Тато, Парамона, Полякова і іменинника на ім’я Євген. Він 90 матчу говорив по телефону і доволі часто кричав в слухавку «СС Галичина»!!! При чому голосом відомого коміка, коли він кричить «Тагіл»!

Символічно, що я зустрів Макса Ананьєвського, який в 100 метрах від нашого сектору в далекому 97-му на нашому першому виїзді отримав поганяло Чук. Тоді на виїзді був його брат-близнюк Гєк. Дуже весело було спостерігати футболку Діпа із написом на спині Чук))).

Як завжди, коли мєнти нас не пускали в центрі уваги опинився Киян (хто не знає, воротар команди Кузьми), який, як і в Харкові, почав качати права за всю біло-синю братію))) .

Після матчу ми пішли перекусити в кафе «Легенда», де Кучер штовхав влучні тости наліво-направо як заправський автоматник (зворушив тост про маленьких хлопчиків). А під кафе виконував соло Дудар. Не знаю про що він говорив із місцевими, але виглядав він як досвідчений диригент, а його слухачі немов заворожені каченята дивилися у рота «мамі-гусці».

Потім ми розділилися. Три пари із дружинами + Джокер-молодший, Саша Белаш (воротар Львова, і як на мене – кращий гравець турніру), Баджо і я пішли до клубу «Культ» на концерт місцевого колективу, який переспівував переважно англомовні рок-хіти. Сашко був головним танцюристом всієї вечірки, дуже позитивним і всіх навколо заохочуючим до танців. Пару пісень вони так весело прострибали разом із Баджо, що не можна було не намилуватись. Після мого СМС прийшла решта моєї команди на чолі із Мішею, який на Першій (!!!) хвилині продемонстрував майстер клас київського мачо. Андрій був у захваті, його дружина – не дуже. А коли Міша почав жартувати, що Андрій так кожен раз робить, коли її нема, то Андрія стала шкода!

Хоча, як на мене, в цьому закладі було чітко видно, що три дружини настіночників це - реальні дружини, а дівчата, до яких підрулив мій друг на дружин схожі мало. Тим не менш, Міша наступного дня ходив на побачення, і, сподіваюсь, 6 травня він з цією дівчиною знов побачиться у Львові. Вона своїми роздумами залишила максимальну кількість позитивних емоцій в голові київського мачо.

Та частина, що пішла в «Криївку» запам’ятає її п’яними приколами Дудара і Колайдера. Ну і падіння Дудара це теж вже міні-хіт, думаю, колеги про це напишуть детальніше.

Наступний день для половини з нас розпочався з екскурсії. Безподобна дружина Юриного двоюрідного брата – Наталка – вчергове закатала таку екскурсію, що навіть мені, людині, що була у Львові чи не 50 разів, було ну дуже цікаво. Вразила розповідь про Кульчицького (навіть російська вікіпедія все це визнає). Як виявилось, православний українець з-під Самбора, що довго був у полоні переїхав жити до Відня, де торгував. Коли Відень обклали турки, він перевдягнувся у турецькі одежі, пробрався до султан-паші, вручив йому грамоти від австрійців, що дозволило виграти час. Ззаду туркам вдарив Ян Собеський, розгромивши турків.

Однією з нагород Кульчицького були мішки (300) з кавою. Ніхто в Європі каву не пив. А він після полону знався на цьому напої, зробив маркетингові кроки (подавав із цукром і рогаликом, чи навіть круасаном, який нагадував турецький на півмісяць). Дуже скоро цей напій став напоєм еліти, а через 5 років кав’ярня була у Львові. До кінця життя він ходив з оселедцем і в шароварах!!! Йому в Відні стоїть пам’ятник. Ось вам і ще один внесок України в культуру Європи!

Потім був «Кумпель» із часниковою зупою, запах якої із слів моєї дружини було чутно два дні!
Потім ми знов розділилися. Під час походу в «Музей релігії» я відкрив для себе дужу начитану і історично обізнану людину Дозера. Так в кожному турнірі я відкривав для себе нових людей . Досі не можу забути пару жартів Купона в Білій церкві (зустріч друга). Спіч Гріна в бані (Біла церква – 1), і його ковбойське «Йоххххууу» в цю поїздку.

Після музею я на 2,5 години випав з двіжу через похід на службу в церкву. А хлопці непогано провели час в «Білому леві», який всі називали «Зеленим».

Після поклонів в церкві (під час Пасхального посту під час служби доволі часто треба ставати на коліна) я вже не хотів ані на які тріпи і пішов до Юрка, де Дозер із Купоном сипали жартами, тішачи Юриного 1,5-річного сина. А потім прийшов Колайдер в білому кашеміровому пальто і після його швидкого від’їзду жартів побільшало. Він реально схожий на француза. Це все перейшло в жарт, що йому б шпагу і він би реально був схожим на мушкетера і тут настав час від’їджати.

Всіх хвилював стан Дудара, якого вже охрестили Тревожним. Смішно було спостерігати як він поліз обійматись до Юрка і тільки на десятій секунді збагнув що він це робить дарма, бо він водій авто, яке везе його на вокзал.

Взагалі Юрко має отримати не 12 балів за організацію (спринтер, Золочів, оренда поля і бані, манішки, смаження м’яса, Криївка, Культ, Легенда, алкомарафон, сумки всіх кого завгодно в багажнику, футболки, розвозка «алкоголіків» і власників «посвідчення киянина», оренда кількох квартир, і ще багато чого ми навіть не підозрювали), а набагато більше. Дякуємо Юрко!

В поїзді нашим сусідам до 2-15 ночі було непереливки від нашого ржачу, але на фоні львівських подій напередодні вечером це кожному з нас здалось би дитячою маячнею. Зранку нас зустрів Тоні, і ще й відвіз на Оболонь (ми з Дударем дуже вдячні). Міша його сусід, і в напрямку Кадетського гаю їх трійця (3-м був гість міста, при наймі до 17-00 Купон) вирушила в бойовому настрої. Що було далі – напишуть інші.


 
+10

Последние новости
"Динамоманія" оголошує про конкурс на заміщення посади редактора новин Егор Ярмолюк: «Ребров сказал, чтобы всё было без «мандражика» Главный тренер «Жироны» готовит Цыганкова на ближайший матч Сергій РЕБРОВ: "Молоді футболісти, які виїхали з України, дуже важливі для нашої країни" Ребров про "Динамо" та "Шахтар" у єврокубках: "Як я чув, вважали, потрібно 6-7 очок здобути. На це ще є час" Сергей Ребров: «Если Михавко забил три гола в свои ворота, то это не значит, что он не прогрессирует» Рауль Асенсіо набрав 350 тисяч пiдписників у Instagram після дебюту за "Реал". Беллінгем та Рюдігер відзначили гарну гру 21-річного хавбека Рубен Діаш про цькування у школах: "Слово "повага" – мій головний стимул. У мене ще немає дітей, але чи варто їм взагалі давати телефон? Це викликає занепокоєння" 11 ноября. Сегодня родились... Бетао — 41 Володимир Бражко провів 50-й матч за "Динамо"
Опрос
Скільки триватиме війна?
Менше місяця
13%
13%
Менше трьох місяців
26%
26%
До півроку
23%
23%
До року
15%
15%
Більше року
23%
23%
Оценки
Оцените действия игроков Динамо в матче с Мариуполем
Бущан
5,0
50%
Кендзера
4,0
40%
Забарный
5,0
50%
Сирота
5,0
50%
Караваев
3,0
30%
Сидорчук
6,0
60%
Шапаренко
6,0
60%
Буяльский
4,0
40%
Де Пена
4,0
40%
Цыганков
3,0
30%
Вербич
3,0
30%
Гармаш
4,0
40%
Тымчик
4,0
40%
Витиньо
4,0
40%