Томас Сирота
5 mins ·

Не знаю, шановні, не знаю. Я все життя борюся з пафосом щосили. Роблю це як можу - матюками, паскудними жартиками і накидуванням калу в реактивну топку.

Я бачу, що український культурний контент, в найширшому сенсі цього слова, часто наскрізь просякнутий пафосом і буряковим апломбом. Звідци і лізе оце все - Пане президенте!

Вакарчук у ролі Вацлава Далай-Гавела зі своїми моральняками, дебільні за формою і суттю мотиватори і демотиватори з вусами і псевдонародними костюмами, новітні ахуєнно патріотичні пісні зіграні за допомогою народного інструмента, що зветься "квола піся".

Повна, тотальна відсутність попурярного україномовного гумору в усіх його формах, від стендапу до ржачних куплетів під гітару. І дак далі, тощо-абощо. Нема де поржать, курва мать!

Ми з Ivan Semesyuk ставимо питання. А все це нікого, часом, не заїбало?