Bogdan Logvynenko
49 mins · Edited ·

Приїхав до Києва. Аеропорт Жуляни. Беру таксі онлайн.

Таксист приїжджає, врубає шансон і говорить по телефону, шашечки немає, на руках наколки. Я думаю до себе, нашо я до нього взагалі сів?

Ми приїжджаємо у мій двір, в мене сідає телефон, я забув, яка вартість була. 60 з копійками. Але в мене готівкою тільки 60 і кілька купюр по 500. Він встає зі свого місця і стоїть наді мною, над задніми дверима і голосно кричить "давай бабло бляяяядь".

Я йому даю 500, він їх швидко ховає в кишеню, я чекаю, що він дасть мені здачу сам. А він дістає якісь нереальні купюри, серед яких, наприклад, 220 гривень одним папірцем, на якому намальований Мікі Маус. Я йому кажу, чувак, ти мене за кого тримаєш? Залажу рукою йому в кишеню і дістаю свої 500 назад. Ще раз його питаю, скільки коштує проїзд, він каже "50 баксів мінімум". Я дістаю 60 гривень і даю йому, відштовхую і пробиваюся до під'їзду. Він в догонку кричить шось про те, шо "понаєхалі в наш кієв" і тут я прокидаюсь.

Прилечу в Жуляни за два тижні. А сурове київське таксі не тільки шле спам-смски, але вже і сниться.