Отар Довженко
12 хв. ·
Проспався після виборів, почитав трохи оптимізму (Шуклінова, наприклад http://goo.gl/2OPLGs), подивився мапу результатів місцевих виборів 2010 року, стало трохи соромно. Ну, чому ж дупа, якщо зовсім навіть не дупа?
Все залежить від того, чи сприймаємо ми результати виборів у розрізі партій чи персоналій.
Якщо партій, та якщо ще й поділяти їх грубо на «проукраїнські» та «проросійські», то це цілковита перемога. Проукраїнські сили в більшості майже скрізь, такого в історії України ще не бувало. Навіть звитягу Кернеса можна трактувати як «мером Харкова став кандидат від партії Коломойського – особистого ворога Путіна» (а Опоблоку там взагалі не було).
У Львові, де на минулих виборах фракції ПР, хоч і невеликі, були в кожній раді, «Наш край» смокче по самісінькі бронхи, а риг Баляш на виборах мера має менше відсотка, попри купу реклами. Цифр іще нема, але відчуття таке, що риги мало де взяли стільки, скільки сподівались.
Якщо персоналій, то тут уже трошки важче, бо успіх проукраїнських сил у ватних регіонах пояснюється домовленістю з ригами, списки цих сил часто складаються з тих самих ригів або їхніх посіпак, плюс є окремі історії типу Дніпропетровська, де ставка влади на ригів «аби не Коломойський» просто аморальна. Можливо, це такий глобальний план Порошенка, повільно перетравлювати ригів, втягуючи їх у себе. Не знаю, в Тимошенко був такий самий 2005-го – «перевиховання кучмістів».
Проблема в тому, що партії в Україні насправді партіями не є, і «фракція партії **** в Зачепилівській міській раді» ані не матиме нічого спільного з партією *****, ані не дає жодних гарантій, що світлі ідеї та програмні цілі ***** не проміняє на шопопало, якщо так скаже її місцевий хазяїн. І це вже питання до грьобаних лідерів, які будуть свої срані лідерські партії без ідеології та реального регіонального представництва. І до нас, грьобаних, що за них голосують і не створюють нормальної альтернативи, також Смайлик «smile»
Але в цілому та, не така вже дупа (с)

...ілі всьо ж луччє зрадою ділитися...