Олександр Алимов
22 mins ·

От до війни трохи двіжував у Національному Альянсі. Нікого не трогали, проводили культурно-патріотичні заходи і нікуди не рвалися. Ну і з тою пиздоватою Свабодай доводилося перетинатися. Шо тоді популістичними уйобками були, шо зараз.
Студентські комітети зібрали мітинг на якусь там тему свою-десяток уїбанів уже махають прапорами. Свабода зібрала мітінг, блять!
Зібралися старі дисиденти на могилі Сеника і Сціборського-Свабода тут як тут.
Яка б тема не відбулася-вони тут.
А от коли Конгрес зібрав у Києві форум націоналістів-їх не було.
Як пройшли вибори, то взяли і вичистили з організації ідейних тіпів.Кончених, але ідейних.
Куди б не влазили, який би захід не відбувся-наявність Свободи перетворювало все в нафталінову шароварщину. Маєш вишиванку, кричиш "Героям сала!", знаєш, як Тягнибока по батькові-патріот. Націоналіст, блядь!
Да, багато свободівців воює і гине. Так і на цьому роблять популізм. Розмістили банер з портретами Небесної сотні. І кожного свободівця відмітили партійною міткою. Це шо, блять, робить смерть героїчнішою???
Я злий! Ви добилися свого! Я хочу повернути зброю на Київ. Розірвати того підара з гранатою. Загнати ту банду здорових мужиків на гарно обстріляний ВОП. І видати самі гранати.
Блядь! Радікали ще ті. Дравасекі. Внутрішній ворог. Сука! Мене настільки переповнюють емоції, як не було з часу прориву з оточення.
Ви ж через два дні забудете про загиблого нгушніка. Правильно, я теж не особо морочився, коли проїздив мтлбушкою по розірваним тілам сепарів. Тільки відчуйте різницю.