Вранці їду на автомобілі Нива по мосту через річку Сіверський Донець. Початок дев'ятої ранку. Я за кермом, товариш по службі Сергій на пасажирському сидінні. Їдемо,... як зазвичай, петляючи зигзагами по вільній частині дороги. Різкий хлопок. Перша куля пройшла між нами. Решта куль потрапляли в асфальт, бордюр і металеві поручні мосту. “ Різке натискання на гальмо, вискакуємо з автомобіля і ховаємося за габіони з піском. Пару хвилин постріли тривають...Ми в цей час сидимо на асфальті сховавшись за габіони. Висовуватися під вогнем нікуди, та й сенсу немає. Осколки лобового скла поранили Сергію руку. Почекали деякий час після припинення обстрілу і дрібними перебіжками дісталися до основного укриття. Стріляли по нас з калібру 12,7 мм. Це або кулемет УТЕС зі снайперським прицілом, або ДШК. Ось таке у нас перемир'я і режим тиші. Крім прямого попадання, Ниву рикошетом побило знизу, витік антифриз. Так у нас розпочався ранок понеділка. Служба йде далі і ми будемо нести її гідно, - написав Дмитро Булатов.

Джерело: http://www.ednist.info/news/18747