— Діакате запам’ятався своїми веселощами?

— О, так, Пап точно виділявся на загальному плані (сміється). Зараз, у принципі, веселих людей теж вистачає. Я й сам інколи можу пожартувати. Приміром, якось привіз із Волині для Айїли Юссуфа значок, на якому було написано «Дякую, Боже, що я не москаль». Юссуф поцікавився, чи це, часом, не образливий напис. Я переклав йому російською, і він погодився, що справді — не росіянин, тож можна спокійно на сорочці причепити значка. Після цього ми пішли до нашої їдальні, і коли увійшли всередину, розпочався фурор. Першим напис помітив Олег Лужний, який похвалив Айїлу: мовляв, молодець, наш хлопець! І всі почали дивитися на Юссуфа та сміятися. А він відтак чомусь образився і зняв. А ось Роман Єременко, якому я теж привіз аналогічний подарунок, спокійно з ним ходив, без будь-яких образ. Ромі навіть подобалося.