Хотя зараз ми можемо з цікавістю й огидою наблюдать метаморфози колорадської чуми, яка охопила нашого північного сусіда, де кріпчає такий маразм, якого історія ще не знала. Дід неравнодушен до історії, цікавиться всякими собитіями, но не припомнить подобної степені кретинізму, який би охопив цілий народ. Де правитель нічтоже сумняшеся розказує, шо війну виграли самі росіяни, а другі народи їм усілєнно заважали. Отут дід шкодує, шо нема возможності повернути історію назад, до 1939 года і пустити її по новій - в полном соответствії з балаканиною Хуйла. І щоб запасшись гарбузовим насінням, разом із британцями й американцями спокойно спостерігать, шо робила би состоящая із самих росіян Красна Армія перед ліцом вермахта. Без участі мільйонів прекрасних солдат, офіцерів і генералів з України, Білорусії, Грузії, Казахстану і без західних поставок зброї, боєприпасів і продовольства по ленд-лізу. І без другого фронту, єстєственно. А Хуйла поставить на передову з вінтовкою Мосіна і 30-ма патронами. Воюй, Хуйлуша.