Ігор Жданов
32 mins ·

Сьогодні на засіданні Уряду вперше бачив міністра, що плаче. З етичних міркувань, зрозуміло, не буду називати прізвища.
Знайомий з колегою лише два місяці, але переконаний, що ця людина є справжнім патріотом, професіоналом. Міністра дістали слова, які в запалі політичного популізму кинули на Верховній Раді: не професіонал, нічого не розуміє і взагалі нафік з поля.
Кинули людині, яка відбулася і яка покинула попередню роботу, власний високоприбутковий бізнес, аби допомогти своїй Батьківщині. Багатьом така мотивація пустий пафос. А для когось - намір і конкретна дія.
Я та мої товарищі, що пройшли школу політичної боротьби в Україні - більш товстошкірі, ніж наші колеги, які змінили громадянство і часто просто не розуміють - за що їх так: фейсом об тейбл.
Але скажу відверто: і мені, м'яко кажучи "некомфортно", коли розумієш, що ту гидоту, яку про тебе публікують, читають твої діти.
Як їм пояснювати?
А якщо разом, як із сином Арсеном, стояли під пулями на Майдані?
І він питає зараз: папа, а ти ж тепер береш хабарі?
Ось бачиш написали, що ви вже мільярд вкрали.
Відповідь єдина: а в твоєму житті, сину, щось змінилося як я став міністром? Ні.
Як ти їздив на маршрутці до універу, так і їздешь. Як я їздив на нашій сімейній машині, так і далі їзжу. Як живемо ми у нашій квартирі, так і далі живемо. Як ми спілкувалися з нашими друзями, так і далі спілкуємося.
Від особистого до суспільного: кожного потрібно оцінювати по його діях. Не можна вважати, що ти злочинець, тільки тому що ти міністр або зайняв якусь посаду.
Так ми загубимо державу та реалізуємо плани Кремля про третій Майдан.
P.S. Вибачте за рефлексію. Дістало.
Дістало, тому що так думають, навіть, найближчі друзі, хоча вони бачать твоє життя після призначення - в ньому нічого не змінилося.
Додалося лише роботи та відповідальності.