Olexa Mann
9 mins · Edited ·

Ось в Італії є Міжнародний аеропорт імені Леонардо да Вінчі. Біля Риму. І з усього світу прилетають люди і одразу вдупляють куди вони потрапили. В яку країну і що за рівень одразу, з носака кожану в єбало, заданий. Ти мол дядя приперсі спагеті похавати і марусю вигулять по бутікам, ні, сука, добрий вечір, тут країна Леонардо. І прізвище його Да Вінчі. І кожан починає у себе на підкорці головного мозоку колупатись і нариває несподівано мутні спогади про якусь тьолку з загадочною посмішкою і може ще про вертольот. Тобто вектор задається правильний одразу. Безкомпромісно.

Я пропоную перейминувати наш аеропорт Бориспіль в Міжнародний аеропорт імені Казимира Малевича.

То то всі охуїють. Щоб всім було ясно одразу до чого ідеться і що робити. Бо що таке той Бориспіль? Які там асоціації? Та ніяких. А тут кожан моментально охуїває і одразу веде себе спокійно, згадує квадрат і глибоко замислюється над змістом життя і всього світового мистецтва в цілому.

І ще проблему чорного квадрату може по дорозі з аеропорта з таксистом фахово обговорити. За пару годин в пробках. Короче повністю все поміняється в позиціонуванні країни. І нам ментально по всіх параметрах підходить. Плюс тотальний ахуй і крутизна. Як удар кувалдоу.