Президент США Барак Обама та лідер Китаю Сі Цзіньпін 12 листопада у Пекіні підписали дві угоди. Вони спрямовані на запобігання військовим конфліктам у Тихоокеанському регіоні. Країни зобов'язуються повідомляти одна одну про свої військові навчання й інші заходи. Крім того, буде сформульовано порядок дій у разі можливих інцидентів на морі й у повітрі.



— Ймовірно, головна тема розмови між главами США та Китаю — майбутній устрій світу, — вважає 44-річний Володимир Горбач, експерт із міжнародної політики. — Сьогодні він через агресивні дії Росії зруйнований. На його місце має прийти нова система.


Сумніваюся, що йшлося про переділ світу на зони впливу за так званою "російською моделлю". Швидше про повернення до попереднього механізму міжнародної безпеки. Про вироблення та узгодження певних принципів, за якими дві наддержави у майбутньому співіснуватимуть. По-перше, це договір про ненапад. Зокрема про недопущення військових конфліктів у Тихоокеанському регіоні. Саме тут найбільша геополітична конкуренція. Традиційно США підтримують Японію, Південну Корею, Тайвань. Сприяють демократичним процесам у Гонконгу. Загалом Сполучені Штати зацікавлені в мирній демократизації Китаю. По-друге, економічний розвиток. Фінансова взаємозалежність між цими державами найпотужніша у світовій економіці. Втрачати ці зв'язки ніхто не хоче.


Для Москви ця угода означає одне — статус третього ¬зайвого. Пекін показав, що саме США для нього стратегічний партнер. І в конфлікті Росії із Заходом Китай аж ніяк не на боці Кремля. Газові домовленості між Росією і Ки¬таєм на 30 мільярдів доларів — копійки порівняно з трильйонним договором між Пекіном і Вашингтоном. Путіну дали зрозуміти, що він — на другому плані. Тому можна говорити про початок майбутнього партнерського лідерства Китаю та США у світових справах.