Телефонує друг Поляк. Скаржиться. Поміняв місце роботи. Перед тим він працював кіборгом в аеропорту Донецька. Зараз за тією ж спеціальністю в Пєсках. Втомився від одноманітності. Каже : відчуваєм себе, як просрочений засіб від тарганів. Ми їх, наче й валим, а вони все лізуть і лізуть.
Ні, наші хлопці бойовий дух не втрачають. Просто, техніка в них дещо просрочена і розклади головнокомандування не дуже зрозумілі.Іноді, трапляється, що й наказам термін реалізації давно минув.
А так – все ок. Волонтери ремонтують техніку і лікують бійців. Волонтери привозять продукти і паливо.Волонтери взувають хлопців у берці, а БТРи у нові гусениці. Волонтери пишуть теплі слова і забезпечують теплими речами. Волонтери, навіть, організували доставку на передову пакуночків із дому, від рідних.
Ну, от каже друг Поляк, не мали ми змоги проголосувати, а ви там замість волонтерів обрали просрочених.