Vitalii Chepynoga
НАХУЙ! (Маніфест. Лічний)

Говорили з різними людьми з приводу україно-російських відносин. Що, в принципі, якось колись треба буде виходити з “цього-всього” маразма… Ну, тіпа, там, кажуть, що якось же треба жить рядом, ні смотря ні на что… Знайомі мої – різні люди. В когось - бізнес з москалями, в когось – родичі і друзі (в мене, до речі, - теж), хтось - просто привик…

В мене така точка зору на цю проблему. Даже не точка, а три принципа. 1. Нахуй! 2. Нахуй! 3. Нахуй!

Нахуй слов’янське братство і єдінство наших народов, нахуй – скріжалі і общую вєру, нахуй спільну історію, нахуй – общий бізнес, нахуй – духовне родство, нахуй – сподівання про нормальні стосунки, нахуй - вєкавую культуру і вєлікую русскую літєратуру (хоч я її сам читаю), нахуй – благодушиє, нахуй всяких матрьошок, оренбурзьскі платки і гжель, нахуй самовари і шкатулки з палєха, нахуй дресірованих медведів і байкальского омуля, нахуй чорну ікру, нахуй водку, нахуй тульські пряники… Ходорковського і Навального - тоже нахуй... Вообще –все нахуй…

Стіна, рів, проволока… Всьо! Нас тут нема, вас там нема! Не хочу… Може, колись все устаканиться, років через триста, або через тридцять, може даже через три... Може... Ну пока – нахуй!