Гнані та голодні повстали й вигнали зі своєї землі глитаїв-буржуїв. Тепер завдання – втримати надбання другої в світовій історії та першій у третьому тисячолітті соціальної революції, якою керує знедолений пролетаріат. Але їхнє повстання, альтернативне київському за світоглядом, почали називати "тероризмом" і всіляко таврувати, посилаючи на Донбас війська. Хоча ніхто не повинен бачити злочину в підтримці Росії – бо Київ активно підтримує, в тому числі – фінансово, Європа та Америка.
Ось такі тези станом на сьогодні є актуальними для населення тієї частини Донбасу, котра перебуває під контролем там званих "ДНР" і "ЛНР". Вони озвучувалися користувачами соціальних мереж, котрі виїхали з Донецька, Луганська, Єнакієвого, Ровеньків та інших населених пунктів аналогічної долі, й спілкуються з родичами та знайомими по той бік лінії фронту. Це ж саме переповідають як солдати, так і волонтери, які мають щастя спілкуватися з тими жителями Донбасу, хто зараз живе у звільнених територіях, має світло, воду, тепло, дах над головою й змогу отримувати належні виплати від держави. Остаточно всі ці розкидані пазли в єдину картину намагаються скласти журналісти, повернувшись із фейкових "республік", куди, до речі, спокійно ходять поїзди.
Все це сукупно дозволяє позбутися остаточних ілюзій з приводу того, що контрольована терористами частина Донбасу потерпає від злиднів та з наближенням зимових холодів почне активний резистанс у тилу ворога. Навпаки, зараз спостерігається не надто великий, та все ж очевидний рух назад. Частина біженців, котрі тікали з того ж Луганська влітку, тепер повертаються назад. Передусім ідеться про працівників бюджетної сфери. Їм повідомляють – робоче місце за вами закріплене, можете виходити на службу.
Педагоги, медики та інші бюджетники готові повернутись. Їх не лякає гарантована затримка платні чи навіть оплата натурою – крупами, тушонкою, борошном, згущеним молоком. А ті, хто нікуди не виїхав, готові обмежувати себе в цивілізаційних благах з не меншим завзяттям, із яким більшість громадян України готова затягнути паски, якщо в перспективі це допоможе поступово позбавитися залежності від усього російського. Хоч газ це, хоч продукти харчування, хоч серіали про ментів та десантуру.
Ми тут можемо скільки завгодно шукати коріння зла в телебаченні ворожої нам країни, котре системно зомбувало Донбас. Але тепер слід набратися сміливості й визнати – це помилка. Тобто, інформаційна війна й російська пропаганда зіграли свою роль у трагедії Донбасу, і не лише Донбасу. Проте це не основний, а допоміжний фактор. Головне: ані офіційний Київ, ані незалежні аналітики, ані патріотично налаштовані українці, а Захід – тим більше, не враховують найважливішого. Жителі Донбасу, можливо, в чомусь справді затримані, на нашу думку, в своєму розвитку. Та їхній рівень знань і глибинних розумінь історії СРСР надзвичайно високий.
Наріжний камінь проблеми Донбасу – в цьому. Там не забули, як після буржуазної революції, коли буржуї повстали та скинули царя, прийшла революція пролетарська – яка змела буржуїв під гаслами "Мир хатам – війна палацам!" Озброєні терористи в свідомості тамтешніх жителів – аналог робітничо-селянської Червоної Армії. Розстріли серед білого дня у катівні – реінкарнована диктатура пролетаріату. Голод і холод – період військового комунізму, котрий свого часу переживала молода, ніким не визнана країна Рад. Українська влада – щось на кшталт білогвардійців, котрі воюють з народом. А Європа, США, Канада, Австралія – правдива Антанта.
Оскільки без малого сто років тому народ терпів, аби в результаті радянська влада таки перемогла і утворилася нова держава, все одно визнана світом, сьогодні сотні тисяч людей під владою терористів готові пройти такий самий шлях. Бо мають мету: не злитися з Російською Федерацією, але повернути Радянський Союз, хай у мініатюрі. Тому те, що Київ бачить як звільнення Донбасу, там поки сприймають, як окупацію.