Самопоміч: аналіз партії та її шансів на парламентських виборах Роман Кириченко - 10.10.2014 http://mskod.com/samopomich-analiz-partiyi-ta-yiyi-shansiv-na-parlamentskih-viborah/


У цій статті піде мова про партію «Громадське об’єднання Самопоміч» та її шанси на парламентських виборах 26 жовтня 2014 року

. Це відносно нова і багатьом ще не зовсім відома політична сила, яка проте може претендувати на прохід у парламент. Звідки взялась Самопоміч? На це питання можна багато чого написати, але не факт, що все буде вірно. Історію Самопомічі в самій Самопомічі люблять починати ще з початку ХХ століття, з перших кредитних кооперативів. Власне, від назви газети одного із них походить назва «Самопоміч». Звісно, навряд чи сама партія бере коріння з тих часів, як би не намагалися це довести прихильники партії. Сама партія бере свій початок з 2004 року, коли Андрієм Садовим (тоді ще депутатом львівської міськради) було створено громадське об`єднання Самопоміч. Саму партію було зареєстровано 29 грудня 2012 року, її ідеологія – християнсько-демократична. Нельвівському загалу вона стала відома цією весною, коли взяла участь у виборах до київської міської ради і посіла 3 результат з більш ніж 6% підтримки. Попри стереотип у Львові партія не користується широкою популярністю, її рейтинг коливається в межах 3-11%. Якщо на теренах України діяльність Самопомічі та Садового оцінюють позитивно (певно, через прекрасно створений бренд Львова та особисто пана Садового), то у Львові їх часто звинувачують у корупції, відкатах та грантоїдстві. Власне, Самопоміч з самого початку свого створення та і зараз виконує функцію чогось більшого, ніж просто громадської організації чи партії. Її завдання – піар Садового. Цю особливість було помічено ще в 2006 році на виборах львівського мера, де громадська організація піарила Садового. Так само було і в 2010 році. Тепер же вона просуває бренд Садового на Всеукраїнський рівень, чи навпаки Садовий витягує її на нього, але про це пізніше. Самопоміч, попри оди за самоорганізацію і так далі (що досить сумнівно зараз), є дуже політтехнологічним проектом. Точніше, тонко політтехнологічним. У свій час вона як громадська організація дозволяла акумулювати певні кошти і ресурси на зростання рейтингу Садового. Громадським організаціям значно простіше отримувати фінансування, ніж партіям, навіть незалежне фінансування за рахунок грантів. Крім того, будь-який піар-хід громадської організації сприймається не так скептично, як піар-хід партії. Зараз же суть проекту змінилася: тепер не Садовий виїжджає на ньому, а Самопоміч – на Садовому. Лідер – Андрій Садовий Для такої молодої сили як Самопоміч просто щастя мати лідера з таким рівнем впізнаваності, особливо зважаючи на звичку українців голосувати не за партію, а за лідера. Але питання лідерства у Самопомічі – надзвичайно цікаве. В агітматеріалах Самопомічі ми можемо побачити те, як партія пижиться тим, що вона – єдина сила нелідерського типу (до слова, майже всі політичні сили цього року демонструють цю тенденцію). З одного боку, це так: Садовий посідає непрохідне 50 місце у списку партії. Але в реальності все навпаки: партія тільки те і робить в своїй кампанії, що експлуатує образ Садового. На всіх сітілайтах, в усіх роздатках та інших агітматеріалах Садовий – на першому місці. Він – обличчя партії, він її лідер, хіба це не вождизм? Більше того, говорити про свою відмінність у цій ситуації – неабияке лицемірство. Артикулювати свій антивождизм лише на основі того факту, що лідер – 50-й у списку – обман виборців. Тимошенко теж не очолює список, і що? Відкритим лишається питання, чому Садовий не хоче в парламент. Очевидно, посада мера Львова йому більше імпонує, вона вписується у створений йому імідж господарника, хорошого управлінця. Садовий не буде таким в ранзі депутата Верховної ради, це не його роль. Велику популярність, рейтинг і впізнаваність він має саме як мер Львова. З крісла мера Львова в його ситуації цілком реально в майбутньому пересісти і в президентське. Звісно, можна по-різному оцінювати діяльність Садового, проте точно можна сказати, що за час свого мерства він створив просто прекрасний бренд свого міста, а разом із цим – бренд самого себе. Список партії Самопоміч Список Самопомічі доволі симпатичний і заслуговує на те, щоб за нього голосували люди. У ньому відсутні одіозні фігури, є люди, відомі своїми реформаторськими потугами. Загалом список Самопомічі можна умовно поділити на 5 частин: 1) Люди самого Садового, партійні функціонери 2) Представники батальйону Донбас (Семенченко) 3)Представники Реанімаційного пакету реформ (Гопко) 4) Представники «Волі» (Соболєв) 5) Підприємці Судячи з усього, саме 5 частина і фінансує партію, вона є доволі чисельною, але серед неї нема тих, кого ми зазвичай називаємо олігархами. Є представники ІТ-бізнесу, машинобудівного бізнесу, медіабізнесу. Було б дуже дивно, якби таких людей у списку не було, інакше б виникало питання, звідки йдуть кошти на партію і який олігарх її фінансує.