+6 #37 Не все ТАКИЕ 11.09.2014 14:19
Віктор Савчук воювати пішов добровольцем. Спочатку кілька разів ходив до військкомату, та там чомусь зволікали. Тоді він поїхав до Києва і вступив у другий батальойн Нацгвардії. він повернувся живий, Приїхав додому побачив дружину, дітей. Хотів навіть залишитись – навоювався. Але в останній день зібрав знову речі й назад: “Мене совість замучить, мої хлопці будуть там гинути, а я вдома сидітиму…”
Найбільша заслуга в тому, що він живий - товариша й земляка з Умані. Коли Віктор стікав кров’ю від поранень, саме Альоша з позивним “Альпініст” перев’язав його і став витягати з бою. Та тієї ж миті допомога була потрібна вже самому Альоші: пролунав черговий залп, і його зачепило
– Син мені казав: “Мамо, я цьому хлопцю життям завдячую. Я вже геть втрачав свідомість, “уходив”… Якби не він, не був би я живий”. Та сам Альоша загинув, його не змогли врятувати, як мого сина. Як його ховали в Умані, я їздила на похорон – подякувати