Світлана Яремчук
Слухайте, а першим леді встрєчу в Мінську організували?

Мені кажеться, вона дожна буть обізатєльно.

Ну, Лукашенкова жінка (я даже не знаю як вона виглядить - хай буде така кругленька, біленька і пахне хлібом) стрічає всіх біля воріт.
Ну, Марина Анатолівна і Назарбаєва жінка приїхали, канєшно, воврем'я.

За ними зразу чоловік Ештон. Чи мо в неї в жінка?
Європа, так Європа.

А Хуйло в це врем'я їде з Аліной в машині і каже:

- Ти ж диви, не вздумай припертись воврем'я. Помаринуй їх. А дальше, як я тебе учив.

Но, ви ж знаєте, шо замужні женщіни з дітьми всігда знайдуть про шо поговорить?
Про дієти, манікюр, маски для обличчя.

І поки та Аліна дето їде, Лукашенкова жінка наливає домашню настоєчку. На вишнях, цьогорічну. Дівчата випивають і закусують пиріжечками.
- Боже, Надя, просто тане в роті! - скаже Марина Анатолівна.
- А настойка, як колись робила моя бабушка! - скаже старенька, но красіва Сара Назарбаєва і аж всплакне.

І у дєвочок теж очі покрасніють, бо коли вспоминаєш бабушок, то всігда чого-то щипає ніс і очі.

І дєвочки вип'ють ше.
А потом почнуть споминать.
І коли Марина Анатолівна говоритиме фразу:
- Я захожу на кухню і кажу: "Петя, по-моєму схватки!". А він мені каже: "Подожди, я ше не всі канфети зліпив".

І коли в комнаті стоятиме регіт, одкриються двері і зайде Аліна.

З лєнтой і м'ячом.

Не пойме шось. Но як Хуйло учив, почне лєнту крутить, м'яча підкидать, дємонстріруя гібкость і красоту тєла.

Вознікне пауза, во врем'я якої дєвочки ше по два раза вип'ють.
Потом вже стане трохи невдобно.
Тоді Ештонова жінка скаже:
- Я знаю, це такі рольові ігри.
- А можна її як-то остановить, а то мені її аж жалько.
І тоді Сара Назарбаєва скаже:
- Доця, успокойся. Ти ж не хом'як в колесі. Іди до нас.

І посадять її біля себе. Ше й скажуть, шо якшо заданіє пригать ше два часа, то канєшно вони скажуть, шо Аліночка пригала три.

І гладитимуть по голові, і зітхатимуть.
І говоритимуть дальше.

А ви знаєте як женщіни говорять за столом?
Вони говорять так, шо всі американські псіхоаналітики оддихають. Наче це последній разговор в їхній жизні. І тоді в тебе розбите серце, змучена душа, п'яна голова і мокра блузка.

А коли Хуйло толкатиме свою протівну і наглу рєчь постукаю я.
Скаже дуже щиро:
- Я діко ізвіняюсь, Вам тут Аліна записочку передала.

Він прочитає. Покрасніє. Розтіряється.
У них же такий сценарій не отработаний!

А я так тихенько - шоб усі чули:
- ЇЇ вже додому одвезли. Тіки завтра вранці обізатєльно пісят грам чистої. І гарячого супчику.
Марина Анатолівна привезе.

Ви скажете при чому тут я?
Просто дуже хочеться побачить його вираженіє ліца.

І ше в конці добавить:
- А Вам, кстаті, ВладімВладіміровіч, послєдній укол пагано зробили. Один глаз трохи перекосило.

Пи.Си. Ви спитаєте - який з цього толк? А хай знають, шо у нас на їхні сто-пісят сценаріїв знайдеться наш сто-пісят-перший.